Як йдуть справи в Україні з дотриманням прав різного роду меншин? Виявляється, не все так просто.
Уперше жінки з ВІЛ, споживачки наркотиків, секс-працівниці та представниці ЛБТ-спільноти (лесбійки, бісексуальні жінки і трансґендерні люди) подали спільний звіт в ООН про порушення їх прав в Україні.
Трансґендерні люди та спільноти криміналізованих жінок стикаються із серйозними порушеннями прав людини та множинною дискримінацією в Україні. Це стверджують аналітики БО “Позитивні жінки”, які разом з іншими громадськими організаціями підготували й направили звіт до Комітету ООН з ліквідації дискримінації щодо жінок. Про це інформує кореспондентка Центру інформації про права людини.
Цей звіт громадськості є альтернативним до документу Міністерства соціальної політики, що надає інформацію про виконання державою взятих на себе зобов’язань із забезпечення ґендерної рівності в Україні.
Розгляд звітів відбудеться у Женеві 14 лютого 2017 року.
Зокрема, в звіті громадських організацій йдеться про високий рівень насильства та жорстокості з боку правоохоронних органів, порушення батьківських і репродуктивних прав, примусової стерилізації та розкриття статусу.
Так, найгострішою є проблема насильства саме з боку правоохоронних органів – експерти задокументували поширену практику незаконних обшуків та затримань, шантажу, побиття, зґвалтувань, використання залякування та тортур щодо секс-працівниць та жінок, які вживають наркотики.
ВІЛ-позитивні жінки частіше стикаються з насильством в сім’ї; крім того, нерідко саме насильство призводить до інфікування жінок ВІЛ.
Більш того, грубо порушуються батьківські та репродуктивні права цих спільнот. Чинна процедура юридичного визнання ґендеру вимагає "незворотного хірургічного втручання" від трансґендерних людей для зміни документів.
Доступ до допоміжних репродуктивних технологій для ВІЛ-позитивних жінок та транґендерів заборонено законодавчо, як і можливість усиновлювати/вдочеряти або бути опікунками дитини.
Лесбійки не мають батьківських прав щодо дітей, яких вони виховують спільно зі своїми партнерками. Є випадки примусової стерилізації (перев’язка маткових труб) ВІЛ-позитивних жінок, споживачок наркотиків та секс-робітниць у державних медичних закладах та позбавлення жінок батьківських прав на основі ВІЛ-статусу.
“Фактично, держава впроваджує євгеністичну політику, встановлюючи законодавчу заборону до репродукції та потураючи примусовій стерилізації окремих груп. Більше того – основне насильство, з яким стикаються наші спільноти, якраз відбувається з боку держорганів і за підтримки держави. І "корінь зла" тут – криміналізація і патологізація, які законодавчо закріплені. Тому ми вимагаємо скасувати репресивне законодавство вже сьогодні”, – коментує ґендерна дослідниця Галина Ярманова.
Репресивне законодавство та високий рівень стигми ускладнюють доступ жінок та трансґендерних людей до освіти, пошуку роботи, мобільності та впливає на інші сфери життя.
Тому ключові рекомендації громадських організацій стосуються саме декриміналізації та депатологізації, забезпечення права жінок та трансґендерних людей на самовизначення та право розпоряджатися власним тілом.
Джерело: Центр інформації про права людини
