Директор Інституту світової політики (Institute of World Policy), Альона Гетьманчук поділилася своєю думкою щодо ситуації, що склалася між Росією та США.
Слухання в американському сенаті щодо затвердження Тіллерсона держсекретарем, як і останні події навколо президента Дональда Трампа, продемонстрували кілька важливих речей:
- Якщо в нинішніх Сполучених Штатах ти вже можеш бути обраний президентом, незважаючи на флірт з Росією, то держсекретарем США на риториці дружби з Росією стати все ще дуже складно (якщо взагалі реально). Важливий сигнал полягає у тому, що дружба з Росією у США створює більше проблем, аніж переваг. Дональду Трампу, наприклад, може лестити, що Росія допомагала йому СТАТИ президентом (що підтверджено звітом розвідувальних відомств), але беззаперечним фактом є й інше: Росія ускладнює йому шлях БУТИ президентом, підриваючи доказаним фактом своїх втручань у передвиборчу кампанію легітимність новообраного президента.
-Той факт, що Тіллерсон визнав Росію загрозою є важливим першим кроком для протидії загрозі, але не гарантує такої протидії. І той факт, що анексія Криму була названа анексією, автоматично не означає, що Америка Трампа буде готова далі карати Путіна за цю анексію. З виступу Тіллерсона стало очевидно, що нова адміністрація США продовжує дотримуватись лінії, що першопричиною дій Росії в Україні є слабкість Обами, а не ревізіоністська політика Путіна. Тобто, де факто нав'язується думка, що агресором Путіна зробив саме Обама.
-У питанні санкцій помітно, що бізнесмен Тіллерсон переміг дипломата Тіллерсона. З його заяв можна зробити висновок, що питання санкцій він далі розглядає, в першу чергу, через призму бізнес-відносин між країнами і втрат бізнесу, а не через призму стримування агресора. Україні як ніколи важливо донести до нової адміністрації, що санкції потрібно зберегти не тому, що цього хоче Україна, а хоча б тому, щоб не спровокувати своєю необґрунтованої поступливістю проблеми для США набагато серйозніші, аніж навколо України. Україні також потрібно мати аргументовані відповіді на досить популярну в оточенні Трампа позицію про те, що санкції лише укріплюють режим Путіна внутрішньо в Росії, а не послаблюють його ревізіоністські апетити.
-Очевидно, що боротьба зовнішньополітичних позицій серед членів нової адміністрації триває. Досі невідомо, якою буде роль Державного департаменту і, відповідно, держсекретаря за президента Трампа. Одне можна стверджувати напевно: Конгрес США, попри всі нюанси, залишається найпотужнішим голосом на користь України. Навіть якщо подібна позиція деяких конгресменів і сенаторів викликана не стільки симпатією до України, як несприйняттям Росії.
- написала вона у своєму блозі.- Якщо в нинішніх Сполучених Штатах ти вже можеш бути обраний президентом, незважаючи на флірт з Росією, то держсекретарем США на риториці дружби з Росією стати все ще дуже складно (якщо взагалі реально). Важливий сигнал полягає у тому, що дружба з Росією у США створює більше проблем, аніж переваг. Дональду Трампу, наприклад, може лестити, що Росія допомагала йому СТАТИ президентом (що підтверджено звітом розвідувальних відомств), але беззаперечним фактом є й інше: Росія ускладнює йому шлях БУТИ президентом, підриваючи доказаним фактом своїх втручань у передвиборчу кампанію легітимність новообраного президента.
-Той факт, що Тіллерсон визнав Росію загрозою є важливим першим кроком для протидії загрозі, але не гарантує такої протидії. І той факт, що анексія Криму була названа анексією, автоматично не означає, що Америка Трампа буде готова далі карати Путіна за цю анексію. З виступу Тіллерсона стало очевидно, що нова адміністрація США продовжує дотримуватись лінії, що першопричиною дій Росії в Україні є слабкість Обами, а не ревізіоністська політика Путіна. Тобто, де факто нав'язується думка, що агресором Путіна зробив саме Обама.
-У питанні санкцій помітно, що бізнесмен Тіллерсон переміг дипломата Тіллерсона. З його заяв можна зробити висновок, що питання санкцій він далі розглядає, в першу чергу, через призму бізнес-відносин між країнами і втрат бізнесу, а не через призму стримування агресора. Україні як ніколи важливо донести до нової адміністрації, що санкції потрібно зберегти не тому, що цього хоче Україна, а хоча б тому, щоб не спровокувати своєю необґрунтованої поступливістю проблеми для США набагато серйозніші, аніж навколо України. Україні також потрібно мати аргументовані відповіді на досить популярну в оточенні Трампа позицію про те, що санкції лише укріплюють режим Путіна внутрішньо в Росії, а не послаблюють його ревізіоністські апетити.
-Очевидно, що боротьба зовнішньополітичних позицій серед членів нової адміністрації триває. Досі невідомо, якою буде роль Державного департаменту і, відповідно, держсекретаря за президента Трампа. Одне можна стверджувати напевно: Конгрес США, попри всі нюанси, залишається найпотужнішим голосом на користь України. Навіть якщо подібна позиція деяких конгресменів і сенаторів викликана не стільки симпатією до України, як несприйняттям Росії.
За матеріалами: blogs.pravda.com.ua
