Україна підтримує свого Героя. Цю одну з фотографій ,яка найбільше вразила мене, я б назвав саме так.
У серпні 2014-го вона знайшла свого тяжкопораненого чоловіка без свідомості в госпіталі Дніпра. Він був непритомний кілька діб, і втратив багато крові. Вона не відходила від нього ні на годину - і він прийшов до тями.
У вересні 2014-го у нього почалося велике зараження, температура не спадала, його довелося ввести в кому. Вона цілодобово була поруч, її очі не висихали від сліз. І він вийшов з коми.
Він міг втратити пам'ять, і йому довелося заново вчитися рухатися. Вона невідривно з ним на всіх процедурах, і цілими днями вона допомагає йому знайти себе. І зараз він знову гостро мисляча діяльна людина, і з кожним місяцем він все впевненіше крокує, і все міцніше його рука.
Герой України, генерал-майор Ігор Гордійчук вчиться ходити.
І на благодійній акції на користь поранених він фотографувався стоячи на своїх ногах. Він знає, що не впаде, тому що дружина Тетяна на кожній фотографії ставала і страхувала героя ззаду, так, щоб не потрапити в кадр.
Вони обидва думають, що видима підтримка - це прояв слабкості для генерала.
А насправді - це фотографія небаченої сили.
У цьому фото - сила любові і гідності, яка здатна повернути з того світу, перемогти всі хвороби, розтрощити будь-які перешкоди.
У цьому фото подвиг чоловіка, що пішов захищати свою Батьківщину-мати, і подвиг жінки, яка врятувала свого чоловіка і сина своєї країни.
На цьому фото видно, що в його чоловічих орденах - її жіноче плече і турбота.
У цьому фото вони - одне ціле. Їхня сім'я. Їхня дочка. Їхня праця.
Одне життя. Одна доля. Одне почуття.
У цьому фото - всі наші люблячі дружини і матері.
У цьому фото - Герой і Україна, яка робить його сильним.
Юрій Бутусов
журналіст
