Безперечно, десь він справді є - наприклад, запровадження систем ProZorro і Є-Дата, щоправда, і тут не все так, як цього хотілося спочатку. Віднині державні чиновники нібито зобов’язані декларувати свої статки (Закон про електронне декларування), хоч і не кожен це хоче робити - чесних політиків у нас ще замало.
Однак є одне питання, закрите для сторонніх спостерігачів. Це - зарплати міністрів та їхніх заступників. На жодному урядовому сайті громадянин не знайде інформації про те, скільки ж отримує чиновник. Сьогодні є лише один спосіб дізнатися, скільки отримав прем’єр за свою роботу у червні 2016 року - надіслати запит на інформацію. Я теж так зробив, але у секретаріаті Кабінету міністрів України вирішили, що я маю почекати, і я чекав 20 днів - саме стільки дає Закон про доступ до публічної інформації на відповідь за умови, якщо підготовка відповіді потребує опрацювання великої кількості даних. В результаті я отримав відповідь на дві сторінки з інформацією про зарплати прем’єра і всіх віце-прем’єрів. І це потрібно було так затягувати, щоб написати дві сторінки?
Верх цинізму - відписка Міністерства внутрішніх справ. На запитання: “Якою є зарплатня міністра внутрішніх справ, його заступників і директорів департаментів МВС з січня 2015 року по червень 2016 року (включно)?”, надіслали перелік нормативно-правових актів, якими визначається принцип нарахування цієї зарплати. Жодного слова про те, скільки ж отримали за цей період згадані мною посадовці.
Кожен громадянин має конституційне право знати, скільки отримують найняті народом працівники
Однак той же закон про доступ до інформації зобов’язує органи влади самостійно публікувати суспільно корисну інформацію. Я гадаю, що зарплати міністрів до такої інформації належать. Кожен громадянин має конституційне право знати, скільки отримують найняті єдиним джерелом влади в Україні - українським народом - працівники. Та й податки ми платимо не як благодійність на користь міністрів, а як внесок у покращення власного життя. Зрештою, принцип відкритості і прозорості врядування, який влада взяла на озброєння і про який не втомлюється повторювати, виглядає не повно, якщо така важлива інформація як зарплатня приховуватиметься.
У багатьох розвинених країнах, якою, на словах тих же міністрів, хоче стати Україна, інформація про зарплати абсолютно прозора. Ось посилання лише на деякі з них: Велика Британія, Ірландія, Нідерланди, Литва, Туреччина, Канада, Бразилія. У Чорногорії пішли далі - прийняли окремий закон про зарплати в державному секторі. Основна його суть - спростити підрахунок зарплат чиновників, адже для цього потрібно взяти відповідний коефіцієнт і помножити на базову ставку.
В Україні ж цього поки що немає. Але чи можливо це сьогодні? Так. По-перше, всі законодавчі підстави для публічного сповіщення такої інформації є - той же закон про доступ до публічної інформації. По-друге, декларування доходів і так публічне, то чому б не піти далі і не публікувати інформацію про зарплати міністрів, заступників міністрів і директорів департаментів, а також радників; у випадку ВРУ - народних депутатів та їхніх помічників, а також керівників структурних підрозділів апарату ВРУ. І так далі. По-третє, значних коштів для цього не потрібно, дані з зарплатної відомості потрібно просто щомісячно публікувати на сайті у розділі “Доступ до публічної інформації”.
Сьогодні варто чітко розуміти, що прозорість оплати праці у державному секторі є важливою передумовою подальшого поступу України. Це - елементарний крок, але його вага набагато більша, ніж може здаватися на перший погляд.
Олександр Ярощук- НВ
