Конфлікт навколо Міноборони - багаторівневий, вважає військовий журналіст Юрій Бутусов.
Після гучного корупційного скандалу в Міноборони фракція "Слуга народу" оголосила, що розгляне питання про відставку міністра, потім "слуги" підготували законопроєкт про можливість призначення військовослужбовця міністром і наступником називали начальника ГУР МО Буданова. Але раптом усе зупинилось, і міністр оборони заявив, що президент Зеленський вирішив залишити його на посаді.
Конфлікт навколо МО містить кілька рівнів.
По-перше, у демократичній країні питання відставки Резнікова все ж таки мало б розглядатись у парламенті. Є кримінальна справа щодо його заступника Шаповалова, є заява полковника Єлькіна, на яку Резніков до свого сорому взагалі не відповів. На все це має бути парламентське реагування, але від критики Резнікова заховали.
По-друге, Резніков зосереджений на дипломатичних питаннях. А тим часом в основній сфері діяльності міністерства безліч проблем, які не вирішуються, зокрема: постачання боєприпасів, транспорту, зв'язку, інженерної техніки, ремонт, логістика, забезпечення, грошові премії, мобілізаційна система, військова юстиція, оборонне планування. Я сподівався, що скандал змусить владу розглянути по суті стан справ у Міноборони, щоб почати виправляти проблеми. Але все звелось до того, хто буде сидіти на престижному кріслі.
По-третє, Резніков не є популярною фігурою в армії. А у партії влади існує сильне бажання мати свою контрольовану військову фігуру, яка завдяки високій посаді могла б стати популярною. Бо когось близького за авторитетом з аполітичним Залужним в армії нема. І багатьох у Офісі це дуже нервує.
По-четверте, Буданова просувають голова фракції "Слуга народу" Арахамія та чоловік помічниці президента Олександр Гогілашвілі, який є радником Буданова. Оскільки Зеленський ухвалює рішення завжди на емоціях, то корупційний скандал створив сприятливий привід, щоб отримати згоду Зеленського на зміну міністра, з мотивацією, що нарешті буде призначений більш популярний Буданов. Буданов входить до близького кола, має постійний доступ, тому президент йому симпатизує й отримати його згоду було нескладно. Отримавши згоду, Арахамія зібрав у неділю фракцію, щоб негайно довести депутатам рішення президента. Адже Резнікова контролює його партнер - голова Офісу президента Єрмак, і звичайно, Арахамія розумів, що Єрмак використає увесь свій вплив на Зеленського, щоб змусити президента змінити свою думку. Так і сталося. Єрмак відбив атаку на Резнікова.
На жаль, ці інтриги не мають жодного стосунку до реальних проблем Міноборони, які не розв’язуються.
Тільки під загрозою звільнення Резніков почав цікавитись питанням дронів та впровадженням системи Дельта. Тиск на Резнікова - це єдиний ефективний спосіб змусити його працювати. Не думаю, що адекватною заміною Резнікову був би саме Буданов, але кандидатів можна було б знайти серед волонтерів, які набагато краще розуміють проблематику Міноборони.
Але Єрмак знов переміг у головному кабінеті на Банковій. Резнікова залишили на посаді, він збирається посилювати свої піарпідрозділи, і вважає ситуацію вирішеною, адже президент заспокоївся.
На жаль, у нас досі відсутнє критичне усвідомлення проблем армії, нема аналізу того, що відбулось, та що треба робити. Людям в окопах потрібні рішення на сьогодні, потрібні ресурси та сили на передовій, треба багато організаційних та управлінських рішень, для яких достатньо ресурсів у самої країни. Але влада намагається усю відповідальність за проблеми армії перекладати на наших західних союзників, самоусуваючись від власних рішень.
Юрій Бутусов
