Уряд М’янми на чолі з нобелівською лауреаткою Аун Сан Су Чжі скинули військові. Вони будують в країні “демократію з процвітаючою дисципліною”, на даний момент у підтримці військових підозрюють Китайську Народну Республіку. Є також інформація, що перед переворотом в М'янму з візитом прилітав міністр оборони РФ Шойгу.
Події
Переворот стався рано вранці 1 лютого, напередодні запланованого на тому ж тижні першого засідання нового парламенту. Аун Сан Су Чжі була затримана в ході військових рейдів разом з іншими керівниками її партії і уряду. Військові замкнули Аун Сан Су Чжі на її віллі, а депутатів НЛД і членів уряду відправили під домашній арешт.
А 3 лютого стало відомо про те, що поліція висунула проти Аун Сан Су Чжі несподіване звинувачення в незаконному ввезенні телекомунікаційного обладнання — після того, як на віллі Аун Сан Су Чжі були виявлені декілька рацій. Цим поліція обґрунтувала її затримання до 15 лютого — для проведення розслідування.
Також був затриманий президент М’янми Він М’їн. Виконувати його обов’язки військові поставили віцепрезидента М’їн Све, який підписав документ про введення надзвичайного стану в країні терміном на один рік.
Фактична влада в країні перейшла до Мін Аун Хлаіна як до командувача армією: коли про переворот було оголошено на телеканалі Myawaddy TV, що належить військовим, ведучий новин процитував прийняту ще за часів військової хунти Конституцію 2008 року, яка дозволяє збройним силам оголошувати надзвичайний стан в країні і брати владу в свої руки.
Після цього військові озвучили свої подальші плани: виборча комісія країни буде реформована, а результати виборів — переглянуті. “Коли ці завдання будуть виконані відповідно до пунктів надзвичайного стану, будуть проведені вільні і справедливі багатопартійні загальні вибори, і покладені на державу обов’язки будуть передані партії, що перемогла, яка відповідає нормам і стандартам демократії”, — пообіцяли вони.
Підозри, що Китай, який є найбільшим торговим партнером М’янми, негласно підтримує путч, виникли майже одразу. Ще в середині січня міністр закордонних справ Китаю Ван І відвідав країну і зустрівся в тому числі і з генералом Мін Аун Хлаіном, вказавши, що Китай “і далі буде підтримувати М’янму в захисті її суверенітету, національної гідності та законних прав та інтересів” на “шляху розвитку, відповідного її власним національним умовам”.
А вже після перевороту китайське державне інформагентство Xinhua описало його як “великі перестановки в кабінеті міністрів” М’янми.
У китайському МЗС, втім, 3 лютого відкинули підозри, заявивши, що “відповідні теорії не відповідають дійсності”, а Китай, як “дружня” М’янмі країна, просто хоче, щоб всі сторони конфлікту “могли належним чином врегулювати свої розбіжності”.
Історія питання
Колишній спеціальний доповідач ООН по М’янмі Янгі Лі заявив CNN, що підґрунтям перевороту могло стати небажання Мін Аун Хлаіна позбутися влади і бізнес-активів — на фоні розслідування, яке веде проти нього Міжнародний кримінальний суд через геноцид рохінджа.
Конфлікт між Аун Сан Су Чжі і військових перейшов у відкриту фазу, коли в ході виборів 8 листопада 2020 року “Національна ліга за демократію” отримала 83% місць в парламенті М’янми. При цьому Партія солідарності і розвитку Союзу, яку підтримують військові, отримала лише 33 місця з 476. Військові спочатку спробували оскаржити результати виборів у Верховному суді країни, заявивши, що вони були сфальсифіковані, проте суд відхилив позов.
Військові перебували при владі в М’янмі майже півстоліття — з 1962 по 2011 рік. Передачу влади цивільному уряду військова хунта, яка керувала країною, почала тільки в 2011 році. Цей уряд очолила колишня дисидентка і лауреатка Нобелівської премії миру Аун Сан Су Чжі, яка провела під домашнім арештом 21 рік. У 2015 році її партія “Національна ліга за демократію” перемогла на виборах.
Військові продовжували контролювати життя країни: в армії М’янми було прийнято називати політичний лад країни “демократією з процвітаючою дисципліною”, пише The New York Times. Під контролем армії знаходяться два найпотужніших концерни країни, активи яких включають видобуток нефриту, лісозаготівлі, морські порти і так далі, а також є активи в банківському секторі, страхуванні, телекомунікаціях, медицині і ЗМІ. Армія є і найбільшим землевласником в країні.
Аун Сан та Мин Аун
Командувач збройними силами М’янми, 64-річний генерал Мін Аун Хлаін мав можливість призначати трьох ключових членів кабінету міністрів, які займалися поліцію і прикордонниками. Сам генерал планував в 2020 році піти з армії і зайняти пост президента країни.
Однак Аун Сан Су Чжі після приходу до влади намагалася протистояти командуванню. За словами її радників, Аун Сан Су Чжі відмовилася зустрітися з командувачем для обговорення його політичних амбіцій, чим образила його. Правда, як раніше писала та ж Tпише The New York Times, після приходу до влади Аун Сан Су Чжі сама почала проявляти “диктаторські риси”.
Аун Сан Су Чжі не завадила військовим організувати масові переслідування і геноцид мусульманського народу рохінджа в 2017 році — нехай навіть основну провину за масові вбивства ООН поклала на військове керівництво країни і особисто на Мін Аун Хлаіна. Проте саме Аун Сан Су Чжі в 2019-му представляла країну на засіданні в Міжнародному суді ООН, на якому захищала М’янму від звинувачень в етнічних чистках.
