Травму хребта Ігор Шкарупа отримав ще в молодому віці, коли служив в армії. Але його навіть не комісували зі служби, не оперували, а сам, по молодості, не надав цьому значення. Потім навіть служив в органах, пізніше займався підприємницькою діяльністю.
А через десять років почалася драма: почали німіти, а пізніше і відмовляти руки. І почалося складне життя пенсіонера в молодому віці. Стійкий характер і підтримка близьких не дали впасти духом, і Ігор, побачивши в Інтернеті, як рятуються від біди люди з подібними недугами, вирішив спробувати малювати, хоча до цього ніколи не малював.
Три роки він вперше взяв пензель… в зуби. Тому що руки – не слухалися. З того часу малює, і малює, на думку друзів і всіх, хто знайомий з його творчістю, — непогано. Любить пейзажі, природу, квіти. Іноді пише по пам’яті те, що колись бачив в дитинстві.
Руки відмовили майже повністю, ходити самостійно чоловік не може, та ще й в горлі пухлина. Наші клініки не беруться лікувати таке захворювання, а для консультації і курсу лікування в Ізраїлі треба 150 тисяч євро – у українського пенсіонера-інваліда таких грошей немає і бути не може.
Виставок у Ігоря Шкарупи не було – цим треба займатися спеціально, а він ніколи не афішує свій незвичайний талант, навіть не всі сусіди знають, що він так малює. Малюнки та картини дарує друзям, іноді їх купують. А рідні підтримують його і пишаються талантом. Його живопис – це порятунок в хворобі, його боротьба.


