На землі є місця, які виглядають, як великий смітник - погляньте на фотографії з деяких місць Індії, Китаю, Гаїті... Це загальносвітова проблема, і кожна країна вирішує її, як може. Або не вирішує.
У компанію тих, хто перетворює планету в смітник, стрімко намагається увірватися Україна. Історія зі львівським сміттям вже стає інтернет-мемом, притчею во язицех, подражнюючим фактором, кувалдою, якою треба оглушити невгодного - виберіть собі підходяще.
Трохи більше ніж за рік, що пройшов з дня трагедії, - пожежі на полігоні відходів в Грибовичах під Львовом, цю проблему не тільки не вирішили, але перетворили на потужний інструмент тиску.
Львів - ворота країни. Через Львів їдуть багато гостей України, дехто поспішає побувати в дивовижному "місті Лева" радше, аніж в українській столиці - історія, репутація, привабливість роблять свою справу.
Але репутація стрімко обвалюється: Львів перетворюється на смердючу клоаку. Тут не тижнями - місяцями не вивозиться сміття, по смітниках, які привільно розкинулися по місту, сито переповзають з місця на місце щури. Так недалеко і до трагедії - всілякого роду епідемій. Ви собі можете уявити, що може статися в найближчому майбутньому з містом, який продукує щодоби 600-700 тонн сміття, і воно не вивозиться? Вважається, що зараз в місті знаходиться 8,5 тонн невивезених відходів. І це при літній спеці!
Втім, воно вивозиться - таємно. ВСією Україною з міста в місто сміттєвози возять львівські відходи. Машини ловлять, повертають, ситуацією обурюються, люди виходять на мітинги... Зрозуміти їх, в принципі, можна: тут свої звалища спати не дають через антисанітарію, так ще й чуже сміття підкидають.
Ситуація, при всій її дивовижності, драматична.
У Львова практично немає вільних майданчиків для будівництва полігону. А якщо вони є (знайшли місце!), то немає грошей, значить, потрібен інвестор. А якщо він є, то немає дозволу на будівництво. А якщо... Цей ланцюжок можна продовжувати нескінченно, тому що насправді львівське сміття - це ніяка не регіональна проблема. І навіть не проблема Львова. Абсолютно будь-яке місто може стати жертвою подібних обставин - місць для полігонів, незважаючи на широкі простори України, не так вже й багато. Кому охота мати поблизу прекрасних курортних або туристичних місць смердючу купу? А інше поки що у нас не будують.
Львівське сміття сьогодні, окрім іншого, - арена битви інтересів, усунення конкурентів, проявів антипатії і протистояння, бажання контролю над золотим дном. Без всяких лапок. Як? Ви хіба не в курсі, що звалища завжди контролювалися виключно «шанованими людьми» - занадто великі і, головне, стабільні гроші там крутяться.
Це давно вже переросло в питання політичне - недарма ж рівень розборок - найвищий, а народні депутати оголошують голодування через сміття. І якщо це виглядає смішно, то тільки для тих, хто не львів'янин. Тому що жителям Львова - зовсім не смішно. Їм прикро, що старовинне історичне місто перетворюють в задвірки Європи в прямому сенсі цього слова. Досить того, що під час паводків в Європу по річках пливе наше сміття у величезній кількості, так тепер ось Львів...
Однак, більшість прекрасно розуміє, що це - спосіб тиску на неугодних, і неважливо, хто це. Тому що навіть смішно думати, що прибери влада всіх відповідальних у Львові, починаючи з мера, відразу питання зі сміттям вирішиться. На короткий час - можливо. Але довгострокова перспектива не така вже й райдужна. При першій-ліпшій нагоді не полігон потрібен, а сучасний сміттєпереробний завод, який би не перетворив життя навколишніх населених пунктів в пекло. А це, як ми розуміємо, інші гроші, інші розклади.
21 червня до Львову вирішувати «сміттєве питання» приїхали аж цілих чотири міністри. Виходить, що проблема все-таки складніше, ніж її намагалися представити, звинувачуючи місцеву владу в невмінні підкинути своє сміття куди-небудь подалі. Втім, судячи з усього, тепер розподіл львівського сміття по регіонах контролюватиме профільне міністерство, а значить, можливо, більше не будуть приїжджати на полігони правоохоронці і погрожувати кримінальним переслідуванням за прийом львівського сміття, що спостерігалося майже повсюдно.
Незважаючи на те, що спроби привернути увагу до проблеми досить екзотичним способом - голодуванням не викликали в суспільстві особливого співчуття, свою справу вони все ж зробили. Виявилося навіть, що було не мало не багато - близько п'ятисот різних звернень мерії з приводу сміття - криків про допомогу. І половина - відмови в допомозі. Друга половина - мовчання.
Сміття така річ ... Воно сильно смердить. Не брудніться, панове.
©Ваш Оглядач, InfoKava.
