

Тілафуші не завжди був островом-звалищем. По суті, Тілафуші — це навіть не острів. Двадцять п’ять років тому це була невинно чиста лагуна. Але в грудні 1991 року влада прийняла рішення влаштувати в лагуні смітник, щоб впоратися з наростаючою проблемою переробки сміття, виробленого туристичною індустрією.
Через місяць сюди почали привозити сміття. В піску викопували величезні ями, і сміття, яке прибувало з Мале і з інших населених островів, складали в ями, які потім присипали шаром будівельного сміття і рівняли з білим піском.
Площа Тілафуші зростала, і влада стали здавати в оренду землю під різні виробництва, у тому числі виробництво човнів, упаковку цементу, упаковку метану і під великі склади.
Зараз на Тілафуші працює більше тридцяти фабрик, діє мечеть і проживає близько 150 мігрантів з Бангладеш, які порпаються в 330 тоннах сміття, яке розкидане по острову і прибуває щодня. Сюди привозять так багато відходів, що острів росте на квадратний метр в день.
Деяке сміття тепер плаває в океані, і його прибиває до берегів Мале. Воно забруднює багато місця для підводного плавання в цьому районі. Екологи критикують нетерплячих човнярів, які кидають сміття прямо в лагуну, тому що процедура розвантаження може займати до семи годин.



Сміття стало такою серйозною проблемою, що у 2011 році влада навіть накладала заборону на викид сміття на Тілафуші. Зараз частина відходів експортується в Індію для переробки з метою повторного використання матеріалів.
За матеріалами: bigpicture.ru
