Нинішній президент — великий і успішний бізнесмен, який зумів працювати з різною владою. Всі політичні сили, до яких він мав відношення, ми зараз згадуємо незлим тихим словом: він був членом СДПУ(о) Медведчука, став засновником Партії Регіонів, працював з Ющенком, Тимошенко і Азаровим.
Таке минуле не завадило йому стати президентом країни після Революції Гідності, і якийсь час він міг вважатися класичним олігархом: є великий мільярдний бізнес, своя політична партія і посада президента, плюс неформальний політичний вплив.
Яким президентом виявився олігарх з різним політичним минулим в порівнянні з побіжним президентом?
Порошенко — багатий і прагне показати це іншим
У 2014 році резиденція "Межигір'я" вразила українців: величезна територія, багато будинків, зоопарк, інтер'єр — невдала пародія на вишукану розкіш, купа ікон і книги, яким сотні років.
У Порошенка теж є значний маєток, який зсередини більше нагадує римські купальні. Втім, зовні це виглядає як будинок успішного американця у Вірджинії.
Порошенко, як і Янукович, намагається зосередити владу в своїх руках
Янукович з самого початку став розставляти людей зі свого оточення — "сім'ю" — на важливі посади, почавши з судової системи — після цього йому навіть не треба було змінювати закони під себе. До нього були лояльні уряд і парламент. Він незаконно повернув конституцію 1996 року, яка дала президенту більше повноважень.
Порошенко діє схожими методами. Всі генпрокурори після Майдану — його ставленики, і він всіляко опирався їх звільненню через невдоволення суспільства. Заради того, щоб призначити генпрокурором Юрія Луценка, парламент навіть змінив закон — тепер генпрокурору не обов'язково мати юридичну освіту. У результаті реформа прокуратури провалилася.
Ось лише частина бізнес-партнерів і друзів Порошенко, через яких він контролює країну
- прем'єр-міністр Володимир Гройсман,
- Валерія Гонтарєва керує НБУ,
- Ігор Кононенко — депутат, який має великий вплив на своїх колег і є членом парламентського комітету з ПЕК,
- колишній глава АП Борис Ложкін,
- Володимир Демчишин — міністр енергетики і колишній глава Нацкомісії з регулювання електроенергетики, яка встановлює тарифи,
- Дмитро Вовк — голова НКРЕ,
Люди президента є в Антимонопольному комітеті, і у Фонді держмайна, і у структурах, пов'язаних із ВПК.
Подивитися інфографіку у повному розмірі можна за посиланням.
Шимків і західні реформатори vs Льовочкін і Царьов
Оточення минулого і нинішнього президента суттєво відрізняється, у всякому разі відрізнялося раніше. У Януковича були олігархи, корупціонери і людина-што Олег Царьов. У Порошенка — гендиректор українського "Майкрософта" Шимків, міністр фінансів Словаччини Іван Міклош та інші західні експерти, міністр Пивоварський, Яресько, Абромавічус, їхні заступники, наприклад, Максим Нефьодов, який просував "Прозорро" — це кандидатури, підібрані соратником Петра Порошенка Борисом Ложкіним.
Ось така дивина української політики: однією рукою робити реформи, іншою — зосереджувати владу в своїх руках. Втім, останнім часом технократів у владі стає все менше, і деякі, як Абромавічус, йдуть зі скандалом, звинувачуючи соратників Порошенка в небажанні робити реформи.
У Порошенка є Кононенко, і це серйозна проблема
Ми не забули про Кононенка, Березенка, Грановського, Луценка... Порошенко не відмовився від своїх старих бізнес - і дружніх зв'язків, навіть незважаючи на те, що цих людей підозрюють у корупції. Порошенко сам просив генпрокурора Ярему слідувати порадам сінгапурського реформатор Лі Куан Ю і посадити трьох друзів: ви знаєте за що, вони знають за що, і народ вас підтримає. Ярема друзів не посадив, Луценко поки що теж.
Але Порошенко хоча б почав масштабні реформи
Реформи потрібні були ще 25 років тому. Та при всіх недоліках президента, Ради і Кабміну, зараз влада приймає більше прогресивних рішень, ніж у минулі роки:
- реформа державних компаній, завдяки якій деякі вже стали прозорішими і почали заробляти гроші;
- реформа державних закупівель — завдяки "Прозорро" будь-хто може побачити, як проходять тендери, а у журналістів з'явилася купа матеріалу для розслідувань. Тепер ти можеш краще контролювати, на які цілі витрачаються твої податки;
- створення антикорупційних органів, чого ми чекали десятки років;
- чистка банківської системи — ліквідація організацій, які лише називали себе банками, а насправді кредитували пов'язані компанії за твій рахунок або видурювали у вкладників гроші, як банк "Михайлівський";
- децентралізація, завдяки якій органи місцевого самоврядування отримали більше повноважень і грошей — доходи місцевих бюджетів зросли у півтора рази;
- запуск держпослуг в електронному вигляді — вже зараз у багатьох випадках не потрібно стояти в чергах з купою довідок, документи можна буде отримати через інтернет;
- електронні декларації, які змусили чиновників показати, чим вони володіють насправді. Українці нарешті побачили, що "бідні слуги народу" зовсім не бідні, а дуже заможні люди. Поки нікого не посадили, але суспільство позбувається ілюзій. Декларації важливі для виборців — українці традиційно погано розуміються на виборчих дільницях і воліють голосувати на емоціях. Тепер є надія, що багато хто не проголосують за багатія, який не може пояснити джерело доходу. А НАБУ, проаналізувавши декларації, вже відкрила 25 справ проти депутатів та 3 справи проти суддів ;
- державне фінансування партій, що зменшує їх залежність від грошей олігархів,
- реформа газової галузі — "Нафтогаз" отримав прибуток, інвестує у видобуток газу в Україні і втрачає монополію.
- підвищення зарплати для держслужбовців. Тепер грамотні і патріотичні люди, які прагнуть змінювати країну, зможуть стати чиновниками і отримувати за свою складну роботу гідну зарплату.
- судова реформа. Вона тільки почалася, говорити про результати рано, але через майбутню переатестації, а також через електронного декларування, звільняється величезна кількість суддів — судова система очищається. Звичайно, у звільнених буде величезна пенсія, але вони не будуть "судити" за гроші.
Хоча зараз реформи загальмували
Великою кількістю реформ взагалі похвалитися не можна, багато кроки більше схожі на косметичні зміни, нехай їх і називають реформами. А в кінці січня — початку лютого 2017 року реформ взагалі майже не було. Проводити серйозні реформи президенту заважають старі зв'язки. Його оточенню не вигідно, щоб нарешті почав працювати закон — багатьох доведеться посадити.
Зате у нас є волонтери
Волонтери — найкращий показник того, що Петро Порошенко все-таки адекватніше попередника. У 2014 році виявилося, що влада не може нормально виконувати свою роботу, і вона це визнала: допустила волонтерів в армію, міністерства, місцеві адміністрації. Та ж система "Прозорро" — повністю волонтерська розробка. П'ять років тому, при Януковичі, журналістам складно було знайти інформацію про держзакупівлі — її приховували, щоб не були видні масштаби злочинів, а тепер її може побачити кожен українець.
Стимули Порошенко — турбота про свій бізнес і розуміння того, що країна впаде без реформ
Мотиви, якими керується Порошенко, — це бажання зберегти бізнес і розуміння того, що Україна повинна зміниться (інакше у нього особисто і його компаній після приходу нової влади будуть проблеми). Він, як і будь-який бізнесмен, піклується в першу чергу про свій бізнес, хоч на посаді президента це заборонено. Інакше продав би компанії, а не намагався б обійти закон з допомогою трасту. Але навіть сліпий траст не страхує від конфлікту інтересів, адже президент відмовився від керівництва компаніями тимчасово.
При величезних недоліках Порошенко, Україна його переживе
Порошенко — не той президент, який потрібен Україні. Нам потрібен модерний, відкритий до інновацій, вольовий, принциповий, без олігархічного минулого. А він олігарх, який явно не був абсолютно чесним в бізнесі і політиці — в Україні це поки що неможливо. Заграє з популізмом — згадайте ситуацію з банком "Михайлівський". У нього є гроші в офшорах і немає бажання покарати злочинців свого оточення. Проявляє надмірну гнучкість — пішов на угоду з регіоналами, а деякі навіть увійшли у фракцію БПП. Є свідоцтва того, що місця в парламенті купувалися. ЗМІ так і не стали незалежними — їх досі контролюють олігархи. Згадай, як швидко затих скандал з Пашинським або інші схожі. У західних країнах в такому випадку було б два скандали в ЗМІ: через події і черз те, що чиновник після нього не пішов у відставку..
Порошенко не спирається на народ, він пішов на угоду з олігархами і колишніми регіоналами, хоча міг би оточити себе волонтерами і технократами. Можливо, Порошенко боїться, що в майбутньому сам опиниться підсудним, тому йому вигідний косметичний ремонт країни, а не жорсткі реформи.
Його навіть обрали від безвиходу. Інші кандидати, досить впізнавані, щоб перемогти на виборах, були ще гірше.
Що українцям робити з Порошенком? Потерпіти і вибрати іншого
Наступні президентські вибори в 2019 році. За цей час потрібно придивитися до інших політиків, у першу чергу, до молоді. Кращий кандидат у президенти точно десь є, і потрібно його знайти, а через пару років проголосувати за нього. У цей час потрібно уважно стежити за діями Порошенко, підтримувати здорові починання і гальмувати погані — він піддається на тиск, для нього важливий імідж на Заході..
Президент Порошенко дійсно чимось нагадує Януковича. Але кожен раз, коли тобі здається, що схожість стала ще більшою, ось рецепт: відкриваєш список політичних партій, вибираєш ту, яка сподобалася, вивчаєш про неї все, що зможеш знайти і або вступаєш туди, або переходиш до іншої, якщо ця не сподобалася. І активно працюєш над своїм політичним майбутнім. Тому що українці так і будуть по черзі голосувати то за Януковича, то за Ющенка, то за Порошенка, поки не зрозуміють — країною керують вони, а не президент.
За матеріалами: businessviews.com.ua
