"Підтримати"
Новини
Всі новини

Арсен Аваков: ставка на пристосуванців. Сергій Князєв — хто він?


До біографії нового глави Нацполіції є питання.

24 лютого виповниться рівно п'ять років, як громадянину України Сергію Князєву суд другої інстанції відмовив в отриманні статусу «Учасник бойових дій». Це сталося у 2012 році, коли нинішній глава Нацполіції України, потрясаючи довідкою від ФСБ РФ, вимагав визнати себе «УБД» в Адміністративному окружному суді м. Києва. За позовом в суд стояв очевидний меркантильний інтерес: статус учасника бойових дій дає його власникові безліч пільг фінансового та майнового характеру: від низької плати за «комуналку» до безкоштовного медобслуговування, пільгова черговість при отриманні житла і т. д. А ще — преференції при просуванні по службі.

... Сутяжництво Сергія Князєва з державою в особі Київського обласного управління внутрішніх справ почалося ще при «злочинній владі» у вересні 2010 року — через пів-року після того, як президентом України став Віктор Янукович. Князєв Сергій Миколайович вимагає через суд від МВС надати йому статус УБД за участь в спецопераціях силових структур СРСР на території Азербайджанської республіки і Нагірного Карабаху в кінці 80-х років. На підтвердження цього факту позивач надав суду оригінал довідки ФСБ РФ (датована 23.12.2009 р. № 21/59/К-11191) про проходження ним служби в Прикордонних військах КДБ СРСР у 1989-1991 роках і стос газетних заміток про конфлікти того періоду в Закавказзі (справа № 2а-17224/10/2670).

Позивач не зміг у суді конкретизувати жодного бойового епізоду, в якому він нібито брав участь, а також не пояснив, чому звернувся за статусом УБД майже через 20 років після тих подій. Не дивлячись на це, суддя Окружного адміністративного суду Федорчук А. Б. визнав доводи «фронтовика» Князєва переконливими. І постановив зобов'язати УМВС в Київській області надати Князєву статус учасника бойових дій з усіма витікаючими. Дата вступу рішення суду в законну силу — 20.01.2011 року.

Які «фінти» використовував суддя Федорчук Андрій Богданович для «аргументації» законності рішення, кожен бажаючий може оцінити самостійно, зазирнувши до Реєстру судових рішень.

Ми ж нагадаємо, що суддя А. Б. Федорчук має репутацію судді-«заказушника» і судді-корупціонера. Відомий як один із «суддів Майдану» (забороняв акції протесту городян проти незаконного будівництва в Києві), сім'я судді Федорчука володіє активами, походження яких можна пояснити виключно корупцією.

З декларацією судді Андрія Федорчука можна ознайомитися тут.

А про активи сім'ї судді А. Федорчука можна дізнатися з цього сюжету Латифундист І.І Матеріал Марії Землянской для «Слідство.Інфо»



Про те, чим саме заробляє цей суддя на розкішне життя, можна почерпнути з публікацій.

Сам факт того, що Сергій Князєв став успішним «клієнтом» саме цього судді — вже багато що говорить про нинішнього керівника голови Нацполіції України. А сам факт отримання на руки саме ТАКОГО РІШЕННЯ СУДУ повинен був знайти відображення в матеріалах так званої «спецперевірки» кандидата на одну з ключових посад в правоохоронних органах держави. Але не знайшов.

І це дивно — якщо, звичайно, думати з точки зору інтересів служби, законності і Держави.

Бо вже через рік, 24.02.2012, в тому ж Окружному адміністративному суді м. Києві, тільки іншим суддею, було винесено діаметрально протилежне рішення у цій же справі Князєва» (справа № 2а-17863/11/2670).

Тоді позивач звернувся в Окружний адміністративний суд Києва з позовом до Київського обласного військового комісаріату, в якому просив визнати відмову відповідача від присвоєння йому статусу учасника бойових дій — протиправним. І зобов'язати комісаріат надати позивачу статус учасника бойових дій «з видачею посвідчення встановленого зразка».

Позовні вимоги були мотивовані тим, що «... позивач під час проходження військової служби у складі в/ч 9790 прикордонних військ Закавказького прикордонного округу Радянської Армії м. Нахічевань Нахічеванської АРСР Азербайджанської РСР залучався до виконання спеціальних завдань по охороні громадського порядку в умовах надзвичайного стану, пов'язаних з масовими антигромадськими проявами на території Азербайджанської республіки, захисту мирного населення від націоналістичних угруповань, охорони державного кордону», а тому звернувся до відповідача про визнання його учасником бойових дій. Однак «...своїм рішенням комісія з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій при Київському обласному військовому комісаріаті відмовила позивачу у задоволенні його заяви». І тоді Сергій Князєв звично звернувся в суд.

Але цього разу щось пішло не так. Суддя Шейко Тетяна Іванівна не взяла до уваги очевидно нікчемне в юридичному плані рішення свого колеги А. Федорчука, а всебічно, об'єктивно і скрупульозно вивчала матеріалу справи, а також судову практику в подібних питаннях Верховного суду України.

Суддя зазначила: «... в наданій позивачем архівній довідці Федеральної Служби безпеки Російської Федерації від 08.02.2010 № 21/59/К-11119, зазначено, зокрема, що в документальних матеріалах військової частини 9790 за період з 26 листопада 1989 року по 17 травня 1990 року і в документальних матеріалах військової частини 2038 за період з 22 травня 1990 року по 22 листопада 1991 року відомості про участь у бойових діях ... не відображені».

І постановила: «... оскільки позивачем не надано належних доказів на підтвердження його участі в бойових діях на території Азербайджанської РСР не віднесена до Переліку держав і періодів бойових дій на їх території, а також те, що позивач не є військовим фахівцем, який прямував Генеральним штабом Збройних Сил колишнього СРСР у країни, на території яких велися бойові дії і пільги яким надавалися на підставі довідок 10 Головного управління Генерального штабу Збройних Сил СРСР про їх особисту участь у бойових діях, — підстав для задоволення позову суд не вбачає.»

Суд Сергій Князєв програв, так і не зумівши «вирішити питання» з військовою комісією. Яка, до її честі (як і «кадровики» Київського облуправління міліції до цього), всіляко противилися отримання Сергієм Князєвим статусу учасника бойових дій ШАХРАЙСЬКИМ ЧИНОМ.

Останнє дуже влучно характеризує новопризначеного голову Нацполіції України.

У цій історії є ряд цікавих нюансів.

По-перше, з Реєстру судових рішень, зокрема, зі сторінок з рішенням суду за підписом судді А. Федорчука, після публікації про це сайту Главком зникли ПІБ «Князєв Сергій Миколайович» — саме за цими ініціалами наші колеги і виявили в Реєстрі скандальне судове рішення. Автор цих рядків особисто бачив «Князєв Сергій Миколайович» у рішенні суду ще 10 лютого, але вже 11-го, коли готувалася ця публікація, судове рішення було «зачищено». У випадку, якщо СБУ захоче «покопати» цю історію, впевнений буде нескладно встановити, хто конкретно і за чиєю вказівкою вніс виправлення у вже опублікований текст рішення суду. І головне: виходить, що судові рішення у державному Реєстрі хтось може «правити» (редагувати) за власним розсудом? Маємо ситуацію: мало того, що суди можуть напралять судові рішення в Реєстр, коли їм заманеться (хоч через рік після прийняття рішення), так ще й є можливість вносити виправлення до рішення суду. Хіба це — не кримінал?

По-друге. Чому у двох рішеннях суду наводиться посилання на довідку з головного архіву прикордонних військ ФСБ РФ з різними реквізитами та дати її видачі (у випадку з судді А. Федорчуком реквізити довідки 23.12.2009 р. № 21/59/К-11191; у випадку із суддею — 08.02.2010 р. № 21/59/К-11119)? Якщо б розбіжності були лише у вихідному номері документа — ну, переплутав секретар дві цифри місцями, буває — ще пів-біди. Але два суди посилаються на два документа, виданих у різний час, з інтервалом в два місяці архівом ФСБ РФ з одним і тим же змістом одній і тій же особі. Позивачу — С. Князєву — що, нічого було робити, щоб бомбардувати архів суміжної країни ідентичними запитами, щоб потім подавати в суди два різних документа? Дивно все це. Хто взагалі перевіряв достовірність наданих С. Князєвим в суд довідок ФСБ? Оскільки Сергій Князєв займає пост глави Нацполіції в Україні, котра воює з Російською Федерацією, специфічний архів якої до нього була настільки прихильний, упевнений, ця інформація повинна стати предметом вивчення спецслужб.

По-третє. До отримання статусу УБД С. Князєв готувався (або його готували; про це — нижче) задовго до суду. Так, довідка № 21/59/К-11119 Федеральної Служби безпеки Російської Федерації про проходження С. Князєвим служби в прикордонних військах датована 08.02.2010 р. (за іншою версією — ще раніше: 23.12.2009 р.). А днем раніше, 7 лютого, відбувся другий тур президентських виборів в Україні, на яких переміг В. Янукович. Враховуючи, що строк розгляду таких запитів в архіві Прикордонних військ ФСБ РФ займає від місяця до трьох (саме такі терміни називають учасники форумів прикордонників в Мережі), за довідкою С. Князєв — якщо це була його власна ініціатива — звернувся як мінімум, на початку січня 2010-го, в розпал президентської виборчої кампанії.

Чому «збирання довідок» С. Князєвим прийшлося на це час? Тут є дві версії. Перша: зміна влади і курсу в країні означала кадрові пертурбації у керівному складі МВС, і статус УБД був хорошим «собі приварком» у разі можливого виходу на пенсію. Друга: статус УБД давав його власникові преференції при отриманні начальницьких посад, і такі можливості розкривалися перед С. Князєвим саме з приходом до влади Януковича і Ко.

Дрібниця? Ні. Мова йде про спонукальних мотивах людини, яка у воюючій країні очолила Нацполіцію. Ці питання Князєву С. М. повинна була ставити комісія з відбору кандидатів на цю посаду, але ці питання не прозвучали.

По-четверте. Якщо б Сергій Миколайович Князєв був реальним «фронтовиком» — це було б справедливо.

Але «кадровики» МВС і військова комісія С. Князєва фронтовиком не вважали.

Будучи свідком і мимовільним учасником подій на Кавказі і в Закавказзі наприкінці 1980-х — початку 1990-х років, автор цих рядків витратив десятки годин на вивчення подій періоду 1989-1991 рр. в місцях служби радянського прикордонника Сергія Миколайовича Князєва, тематичних сайтів і форумів. Висновок: під час і в місцях служби Сергія Князєва ніяких бойових дій, міжнаціональних зіткнень із застосуванням вогнепальної зброї, збройних нападів на військові гарнізони не було. Всі ті криваві конфлікти, що супроводжували розпад Радянського Союзу на Кавказі і в Закавказзі, на які посилався у своїх позовних вимогах Князєв, почалися через багато місяців і навіть років після його демобілізації.

Зокрема, його служба у в/ч 9790: 26.11.1989 — 21.05.1990 — це прикордонна «учебка», школа сержантів. Готувала, в тому числі, і фахівців для так званої «закритого», спеціального зв'язку — ЗАС (1-я рота готувала командирів радіостанцій Р-140, 2-я рота КШМ, 3-я рота — далекий зв'язок НЧ-ВЧ, 4-а рота — ЗАС).

До речі, фахівці з ЗАС давали підписку КДБ, їхні особистості ретельно вивчалися зі шкільної лави — ще на ступені можливого відбору для направлення в прикордонні війська СРСР на строкову службу. А ряд учасників прикордонних форумів називають в/ч 9790 «школа зв'язку спецпризначення КДБ», відзначаючи при цьому «спорідненість» цієї «контори» секретної частини аналогічного призначення в знаменитому спецоб'єкті «Чехов-2» в Росії — той же строгий доступ і режим секретності.

(До речі, мало хто знає, що служба в «Чехов-2», спецзв'язку, дала Україні такого «героя» як майор Микола Мельниченко — зрадника і агента російських спецслужб. Який був допущений до охорони першої особи держави і успішно пройшла спецперевірку. Схоже, що С. Князєв пройшов спецперевірку таким же чином).

В період проходження Князєвим служби в учебці її курсанти не залучалися до виконання бовых завдань. У початковому азербайджано-вірменського протистоянні у знаходився поруч Карабаху, а також прикордонній зоні вздовж державного кордону СРСР на території Азербайджанської РСР «третьою стороною» виступала утворена Комендатура району надзвичайного стану, у підпорядкування якої придавались частини внутрішніх військ МВС СРСР. Прикордонники Нахичеванского прикордонного загону мали одну головний біль: місцеве населення з завзятістю рвуться на свободу рабів методично знищувала елементи обладнання держкордону з сусіднім Іраном, де за «залізною завісою» жили їхні родичі: корчевало погранстолбы, рвало сигналізацію і колючий дріт. Прикордонників місцеві не чіпали принципово, і в 1990-му році у місцях служби Князєва був лише один конфлікт, коли службова вівчарка покусала мітингувальників — все обійшлося взаємними вибаченнями.

Через пів-року сержант Князєв С. відбув до місця постійної служби — у Сухумський прикордонний Червонопрапорний загін КДБ СРСР (Абхазія) — в/ч 2011, Сухумі (травень 1990 — листопад 1991рр.). Де ніяких збройних конфліктів на міжетнічному ґрунті, ні місцевого населення з военослужащими Совестской Армії в той час не було. Так, у 1990 році Абхазька РСР була проголошена суверенною Абхазької Радянської Соціалістичної Республікою (!). Але Грузія ввела війська в Абхазію лише 14 серпня 1992 року. Кривава бійня там почалася тільки в 1992 році, коли початківець міліціонер С. М. Князєв вже рік топтав землю рідну для нього Білої Церкви...

Що не завадило колишньому зв'язківцеві прикордонних військ КДБ СРСР, а пізніше міліцейському керівнику середньої ланки незалежної України С. Князєву вимагати собі статус учасника бойових дій...

Сам цей факт дуже ємко і точно характеризує С. Князєва як людину і керівника. Як і Арсена Авакова, який розіграв комедію з конкурсом «в одні ворота».

І цей факт — не єдиний такого роду в біографії С. Князєва, на якого повинні рівнятися десятки тисяч поліцейських.

argumentua.com

Компромат

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Twitter.

Ctrl
Enter
Если вы заметили ошибку в тексте
Выделите её и нажмите Ctrl+Enter
Также по теме
Показати ще новини