Дружина бійця АТО Khrystia Bevz написала вчора у своєму Фейсбуці:
Сьогодні зранку відвела сина в дитсадок, а потім їхала на Майдан на прощання із хлопцями, загиблими у Авдіївці, і думала, хоч би цей жах, смерті молодих, найсміливіших, найкращих закінчилися на нашому поколінні.. Щоб ці малі хлопчики і дівчатка, багато з яких знає, що в країні війна, передає малюнки нашим воїнам, віддає свої заощадження на армію, щоб їм не довелось знову захищати нашу землю від московських окупантів.
..А ще думала, що хоч мій чоловік через цю війну вже третій рік не зі мною, але, яке ж щастя, що він живий. Щастя, що іноді, зовсім трохи він все ж буває вдома. І що насправді в країні, яка веде війну, я занадто багато хочу для щастя - щоб мій чоловік повернувся і був поруч..
Я боюсь війни, не хочу, щоб все те зі Сходу посунуло далі. І у випадку чогось, я не впевнена ні у нашій владі, ні у тому, що нам кинеться допомагати Захід. В нас є тільки вони - наші захисники, які робитимуть все, що у їхніх силах. Банальні слова.. Але не забуваймо про те, що ми можемо зробити тут, у мирних містах для них - допомагати армії і молитися за наших воїнів, щоб вони встояли, повернулись живими і з перемогою.
