В світі, де можна купити подорож в космос і дістатися в протилежну точку земної кулі всього за кілька годин легко забути, що іноді буває важко просто перейти річку.
Але жителі Північного Пакистану знають, що це таке. До 1978 року вони були відрізані від основної частини країни через відсутність доріг і непередбачуваної гористої місцевості.
Лише обрані могли дозволити собі невеликий літак для приватних польотів. Для інших жителів регіону єдиною можливістю подорожувати і покинути батьківщину був гірський перевал в Равалпінді.
Лише в 1978 році було завершено будівництво шосе Капакорум і область отримала шанс на зв'язок з "цивілізацією".
Однак, незважаючи на всі досягнення, місцевим жителям досі доводиться долати страшні підвісні мости, які простягаються над численними гірськими струмками і річками.
Найзнаменитішим і страшним неспроста є підвісний міст Хусаіні над річкою Хунза. Цьому мотузковому мосту вже не один десяток років, що позначилося на його стані. Вже при першому погляді помітно, що багатьох дощок не вистачає, а вітер легко розгойдує і так хитку конструкцію.
Незважаючи на свій ненадійний зовнішній вигляд, міст вважається безпечним. Туристи з різних країн використовують його, як атракціон на сміливість і спритність. До того ж, вони можуть насолодитися місцевими краєвидами. Не дивно, що з мосту відкривається приголомшливий вид на блакитні озера.
Самі місцеві жидели без страху щодня перетинають міст з великим вантажем і навіть худобою. Люди вірять, що міст отримав своє ім'я на честь Імама Хусейна не може принести бід.
