Втома від України в США досягла апогею. Новини з Києва розчаровують американців. Ще не пізно схаменутися, але точка неповернення у відносинах з Америкою настане раніше, ніж думають на Банковій
Наприкінці вересня ми з колегами Мустафою Найємом та Світланою Заліщук провели десятки зустрічей у США. Враження невтішне: втома від України досягла апогею, що особливо помітно після відходу улюбленця Вашингтона Арсенія Яценюка, подальшого розповзання корупції та відсутності прогресу у мирному врегулюванні на сході.
Сьогодні Україна згадується в Америці в двох випадках. Перший – це переговори про майбутнє так званих ЛНР / ДНР. Адміністрація Барака Обами хоч і не дала Україні летальної зброї, але сам президент хоче піти на спокій, повісивши собі ще одну зірочку на фюзеляж – дозвіл тліючого конфлікту на Донбасі.
При цьому Вашингтон не приховує розчарування зобов'язаннями, взятими на себе Україною в Мінську, залишивши Америку за дверима переговорної кімнати. Київ в якомусь сенсі піддався тиску Берліна: тоді канцелярія Ангели Меркель остерігалася, що американці підірвуть ексклюзив Німеччини в ролі європейського лідера.
Намагаючись взяти ініціативу в свої руки, Штати схиляють Київ прийняти закони з пакету Мінських угод під гарантії, що російське озброєння буде взято в кільце спостерігачів ОБСЄ, а потім виведено з української території спеціальним коридором.
Однак якщо аргументи України щодо мінських домовленостей ще здатні чути у Вашингтоні, то провал у боротьбі з корупцією не знаходить ніяких виправдань.
"Знаєш, ще рік тому я був більш стриманий. Тепер згоден, що персональні санкції можуть виправити ситуацію"
, – говорить один з впливових американців іншому під час закритої зустрічі. Обоє перейшли працювати з Держдепу в аналітичні центри.Розплачуватися за гріхи своїх лідерів буде вся країна
Пул американців, які цікавляться Україною, досить невеликий: Atlantic Council, Інститут МакКейна, Брукінгс, Інститут Кеннана, політичні фонди республіканців і демократів, Фонд підтримки демократії. Це кухня, де готуються політичні рекомендації і формується громадська думка.
Але і тут терпець урвався: влада в Києві глуха не тільки до власного народу, але й до рекомендацій американських радників. Тому теза про санкції проти топ-корупціонерів епохи Порошенко незабаром може перекочувати з експертного в політичний порядок денний.
Тим більше що в Америці існує дієвий механізм, що дозволяє карати українських корупціонерів. Ще в 2004 році президент Джордж Буш-молодший видав указ N7750, розпорядчий вводити санкції щодо іноземних корупціонерів, які завдають шкоди національним інтересам США.
Першим діячем, проти якого була застосована норма, став Григорій Суркіс. У 2004 році йому відмовили у в'їзді на територію США. Потім санкції застосовувалися ще кілька разів. Кандидатура, яка підпадає під санкції, вноситься на розгляд Держдепу американським посольством у країні акредитації.
Під час зустрічей у Вашингтоні я прямо закликав розширити санкції проти нинішніх корупціонерів з оточення Порошенко, які продовжують паразитувати на державних потоках і наповнювати кишені навіть під час війни. Спроби припинити злодійство вмовляннями безуспішні.
Та й самі американці вже звертають увагу на те, що в спілкуванні з ними київська адміністрація стала проявляти нехарактерну раніше зарозумілість. Мовляв, "Петро Олексійович, не пресмикайтеся перед американцями". Автором зміни підходу називають нового заступника глави Адміністрації президента з міжнародних питань Костянтина Єлісєєва, який намагався пропагувати такий же підхід як посол при ЄС в часи Януковича.
Все це відбувається на тлі боротьби з антикорупційними органами та активістами. Спроби генпрокурора Юрія Луценка позбавити НАБУ повноти влади шокує американців, які вклали чимало зусиль і засобів у його запуск. Розмазавши повноваження по боротьбі з корупцією серед усіх продажних структур – від податкової до СБУ, ми вб'ємо ключову ідею, що лежить на чолі створення НАБУ.
Спроби дискредитації антикорупціонерів також не залишаються непоміченими. Помічник держсекретаря Вікторія Нуланд після зустрічі запросила нас з Мустафою Найємом в кабінет і запропонувала сфотографуватися, намагаючись мовою дипломатії продемонструвати невдоволення атаками на тих, хто не боїться викривати нинішню владу.
Багато місяців Україна була для американців майданчиком, на прикладі якого можна довести теорію, що усунення від влади диктатора призводить до зростання добробуту і побудови справедливого суспільства. На ім'я цього американці жертвували своєю репутацією і грошима. У підсумку новини з Києва розчаровують. Ще не пізно схаменутися, але точка неповернення у відносинах з Америкою настане раніше, ніж думають на Банковій. І розплачуватися за гріхи своїх лідерів буде вся країна.
Сергій Лещенко
народний депутат України
Новий Час
