Автор цієї статті більше року прожив за кордоном і зробив певні висновки.
Раніше я думав, що всі біди в нас від продажної і недолугої влади, яка знущається над працьовитими українцями. Але після прожитого року за кордоном я докорінно змінив свою думку. Зараз я вважаю, які люди - така і країна. Але найцікавіше, що українці не бачать своїх недоліків! Коли через півроку після того, як ми виїхали, я приїхав у відрядження в Київ і сказав своєму колезі, що ти знаєш, у нас в країні люди фігові - він мені відповів - не вигадуй, ти чи що фіговий, або я фіговий?
І мені стало зрозуміло, що коли ти живеш всередині свого середовища, тобі не з чим порівнювати, кричущі для європейця речі для тебе звичайні. Щоб не бути голослівним, всі тези, які я наведу, буду ілюструвати конкретними випадками. Ми жили в Польщі, тому більшість порівнянь, звичайно, буде з поляками. Також завдяки дешевим авіалініям ми багато подорожували, були в Іспанії, Італії, Німеччини, Австрії, Чехії, Голландії, Швеції, Данії, Греції. Причому в Італії і Швеції ми приїжджали до наших знайомих - місцевих, так що і тут ми добре занурилися в їхнє середовище; думаю, не гірше, ніж у Польщі. Так що всіх їх я буду називати європейцями, оскільки вони мають загальні риси, яких у нас немає.
1) Виявляється, у європейців відсутні понти, їх немає. Це видно по машинам. Вони дешеві, економічні і недорогі в обслузі. Але всі мають власні будинки або квартири. І це не наші страшні коробки, а просто офігенні райони з гарною інфраструктурою.
У нас же під "хрущами" стоять лексуси. Потім у нас в моді седани - більш стильні і красиві, а у них в основному універсали - практичні. Я багато думав над причинами такої недолугості та марнотратства. Що спонукає людину витрачати вдвічі більшу суму, в три рази дорожче за сервіс і віддавати від 40% своїх доходів, коли європеєць віддає на авто 3%? А відкрила мені очі моя колега. В її родині є дві машини - одна джип, а інша - мініатюрний мерседес-смарт. І ось вона цей смарт продає. бо, виявляється, на ньому по українських дорогах неможливо їздити - тебе все підрізають, бібікають і вважають чимось неповноцінним. А от коли вона їде на джипі - то все дорогу поступаються. Тобто у нас купують дорогі і неекономічні тачки, щоб тебе поважали на дорозі. Ось це якраз і розкриває дуже велику нашу ментальну проблему - рабську психологію. Чмири меншого, пресмикайся перед великим.
2) Рабська психологія. Хоча ми 25 років тому звільнилися від совкового рабства, вільними людьми ми так і не стали. Це феномен ще з подивом відзначав наш Господь Батько, коли вивів євреїв з рабства. Він говорив їм: ідіть і завоюйте землю, де тече молоко і мед. Але вони побачивши сильні племена, які жили там - злякалися. Ну і про 40 роках покарання в пустелі, мабуть, всі знають. У нас те ж саме - ми проживаємо ті ж 40 років покарання. Ось кілька прикладів того, що ми все ще раби, а не вільні люди.
Перший випадок. Швеція. У шведів немає злочинності, тому там поліція працює тільки з понеділка по середу. А на виклики приїздять лише в середу. Це, звичайно, трішечки абсурдно, якщо твій будинок пограбували в четвер, то треба тиждень їх чекати. Але я не про те. Дорога через майже тайгу. На знаках 90, всі їдуть 100. У них можна плюс 10 за правилами. Я підкреслюю - немає ні камер, ні поліції. Україна, біле село - на знаках 60. Всі їдуть 130! Тільки прибрали ментів з радарами, тобто прибрали батіг - і все, роби, що хочеш. Те, що може вискочити на дорогу дитина або тварина - не хвилює. Раби не звикли думати самі, тому що завжди за них усе вирішували інші.
Другий випадок. Київ. Хаотична забудова у дворах будинків, вирубка парків, засипання озер і т. д. Проти цього виходять 20 небайдужих, переважно, жінки. Їх б'ють найняті забудовником 100 тітушок. І будівництво триває. А якщо б вийшов весь мікрорайон, а це на хвилиночку 5-10 тисяч жителів, забудовник б розорився на тітушках, та й не знайшов би таку їх кількість. Чому така байдужість по відношенню до того, що безпосередньо стосується тебе? Тому що ще сидить в головах 37-й рік - не висовуйся, не дивись, від мене нічого не залежить.
Третій випадок. Як на мене, найбільш кричущий. Київ. Сусідній з нами двір. Житловий комплекс побудований 10 років тому, але забудовник досі не зробив освітлення прибудинкової території. Щотижня злодії "бомблять" 2-3 машини, що стоять під будинками, розбивають скло і щось крадуть. Один сусід у ФБ-групі цих будинків запропонував зібратися ввечері і вирішити це питання. Це близько 10-ти "свічок" по 20 поверхів кожна. І що ви думаєте, на це зібрання прийшов він і я з дружиною, просто щоб їх підтримати, хоча для нас ця проблема не першочергова, тому що в нашому будинку освітлення прибудинкової території є. Всім бім-бом ..
3) прості Європейці. У них немає такого поняття як престижна робота. Все - касири в супермаркеті, що прибиральники - виглядають задоволеними життям. Особливо мене вразили водії в міських автобусах в Голландії. Все в піджаках і краватках, з кожним пасажиром вітаються. Вони реально сяють і пишаються своєю роботою. Відчуйте різницю між нашими маршрутниками з кримінальною зовнішністю! Тому для європейця нічого немає поганого в тому, щоб прибрати какашки за своєю собакою.
А для наших - це ж сором який, нехай краще валяються. Ще про голландців. У них зовсім немає хороших місць, утворених природою. Усюди рівнина, і якщо б вони не робили іригацію, то все це було б суцільним болотом. Та й взагалі у них 2/3 площі - це насипна земля, яка тримається на дерев'яних палях, вбитих у морське дно. Але сюди їдуть, як туристи, юрби китайців. Чому? По-перше, у них чисті маленькі містечка з гарною архітектурою, і по-друге перед кожним двором маленький витвір мистецтва в зеленому дизайні.
Коли ти ходиш по вулицях маленьких містечок, виникає враження, що ти в ботсаду. Є у них така місцева Венеція - Гітхорн.
Там уздовж каналу просто приватні будиночки, в яких живуть люди, але що вони витворяють зі своїми дворами - краса! Ось так ідеш і бачиш, що через один двір хтось стриже, косить, рве бур'яни, садить квіти ... І це все на очах тисяч туристів. І ніхто цього не соромиться і це дійсно робити не соромно. Люди своєю працею зробили "з лайна кулю". А хто нам заважає у своїх під'їздах, дворах зробити красиво? Я проїхав по дачах на київських Осокорках по головній дорозі і не побачив, щоб хтось у себе зовні своєї ділянки викосив траву, не кажучи вже про більше. Так і стоїть бур'ян по пояс в пилу. Може, там всередині, за парканами і красиво, але хто це, крім господарів, бачить?
4) Ще одна наша велика ментальна проблема. Ми вважаємо, що хтось нам щось повинен. Американці повинні за нас воювати з Росією, Порошенко повинен подолати корупцію і підняти економіку. Але коли я вперше за півроку після Польщі приїхав у Київ, моє око різонули гори недопалків під ногами на автобусних зупинках. Це накидав теж Порошенко? Знайомий з Польщі їздив у Прибалтику. Був у Латвії та Естонії. Так сказав, що Латвія - це совок з проросійськими настроями.
Молодь вся поїхала, середня з/п 400 євро. І дуже був здивований Естонією, яка вчасно провела реформи, зробила електронний уряд, електронне голосування, повно молоді та середня з/п 800 євро. Теж саме про економічне зростання Польщі. Поляки великі індивідуалісти, тут дуже популярно мати свою власну справу. Це і був поштовх для економічного розвитку.
Вони залишили далеко позаду інші пострадянські країни - Чехію і Угорщину. Коли з Польщі заїжджаєш в Чехію, відчуття, немов у совок потрапив. Я ще на початку здивувався, чого це один поляк зневажливо сказав: а, чехи, що з них взяти... Але як же нам ще далеко до так званих совкових Латвий, Чехії та Угорщини... Час показує, що чим більше суспільство сподівається не на себе, а на когось іншого, тим більше воно "гальмує".
Зараз проблема в Україні - великі агрохолдинги заволоділи всією землею. Знищили її, засипавши гербіцидами довгострокової дії, крім ГМОшной сої та кукурудзи там ніщо не росте. Але давайте згадаємо, з чого все почалося. Всю землю роздали колгоспникам, але вони її не взяли. У деяких областях так і стояла неорана ще пару років тому. Я маю на увазі, що в цілому селяни не взяли; звичайно, одиниці займаються фермерством. А потім виявляється, що всі з цього села біжать, тому що там немає роботи і немає платоспроможності. Якщо копнути ще глибше, то виявляється, що майже все чоловіче населення в селі - алкоголіки. А якщо ще глибше, то всіх працьовитих в тридцятих розкулачили, і залишилася одні п'яні та голодранці. А тепер відчуйте різницю, як то ж саме відбувається у нормальних людей.
Північна Італія, село в 200 чоловік в горах неподалік Верони. На цих 200 осіб є 3 банки, так уявіть на хвилинку! Кожен щось робить: у одного виноградник, у другого винзаводик, куди перший свій виноград здає, третій має ресторанчик, куди перші два щовечора ходять (італійці не вечеряють вдома) і п'ють тільки своє місцеве вино з винограду першого і другого заводу. Хочу підкреслити, саме вино свого регіону, інших не визнають. Так кожен своєю працею дає роботу іншому, кожен заробляє достатньо і майже всі свої заробітки витрачає в своєму ж селі.
Хочу розповісти про ще один випадок в цьому селі, мені здається на таке наші люди просто не здатні. Десь раз в сезон кожне село проводить у себе фестиваль, ми потрапили на фестиваль феєрверків. Але фестивалі можуть бути з будь-якого приводу, на що вистачить фантазії місцевих. Так, все село, від малого до великого безкоштовно на волонтерських засадах готує великі котли їжі, три дні майже без сну всі працюють, щоб гості з сусідніх сіл за невеликі гроші (тільки собівартість продуктів) могли добре потусити.
Виручені гроші з фестивалю збирають на благодійність. В даному випадку назбирали на якийсь апарат для лікарні. Благодійність в моді! І таких сіл там кілька тисяч, так що можна майже кожен день десь фестивалити. Стоїть сцена, там грає місцева група, або грає вальс, під який місцеві дідусі і бабусі танцюють. Причому дуже круто, тому що там всі пенсіонери ходять на танці. Так люди самі роблять собі свята, і там б'є життя, і повно молоді. І ні від кого не почуєш - у нас немає роботи, нам Берлусконі її не дав. До речі, про якість людей. У Швеції на містечко в 15 тисяч населення наші знайомі не змогли згадати жодного алкоголіка. У нас такі села бувають? Так у нас навіть таких під'їздів не буває! Розруха і все.
5) Ми не відчуваємо поваги до іншої людини, особливо це стосується того, що не поважаємо приватний простір один одного, не поважаємо чужих рішень, ліземо, як кажуть, без мила ... ну, ви зрозуміли, куди.
Звідси і неввічливість один з одним. У Польщі медицина, як і у нас, безкоштовна для тих, хто працює і платить податки. Мені якось довелося зайти в місцеву лікарню, і я був здивований, як персонал реєстратури чемно поводиться, - що пан бажає, допомогли, підказали. Їх не треба чекати, перепитувати і т. д. І так в державних установах скрізь. Вони за польськими мірками там заробляють копійки, але яке відношення! І це все зовсім не вимушено, їх цьому не вчили. Ці ввічливість і повагу всмоктані з молоком матері.
Чесно кажучи, трохи замахався писати, і так багато слів, тут перерахую в принципі і так всім відомі наші недоліки, ми - свині; переживаємо, що про нас подумають інші; дикуваті, не маємо смаку, злодії.
Про останнє, про злодіїв. Точніше, не про злодіїв. Греція, острів Крит. Греки більше всіх схожі на нас: такі ж хламушники, нечупари, будівельне сміття у дворах лежить роками. І, до речі, ця дурна совкова звичка фарбувати бордюр білим навесні, здається, до нас прийшла звідси, може, ще з часів Візантії. Вони, хоча лише деякі, самі господарські, фарбують камені, що лежать дороги на їх ділянці, в біле, щоб хоч якось прикрасити їх хаотичний пейзаж, майже без дерев. Але є одна відмінність від нас: вони один в одного нічого не крадуть.
Так що хештег "Українці найкращі" - це поки передчасний комплімент, ми за моральними якостями не дотягуємо ні до однієї європейської країни, де мені довелося побувати. Але камінь вода точить: обізнаний - значить озброєний.
Nick Kiushkin
nashipodorogi
