Максим Бурбак. Як чернівецькі сіли на "золотий унітаз" донецьких

Українці, які стояли на Майдані наївно вірили, що забирають владу у корупціонерів і передають її в руки нових кадрів: молодих, чесних, професійних та проєвропейських.

Максим Бурбак був одним з тих, кого можна було побачити на сцені в строю з «вождями революції», і на кого покладали надії мільйонів наших співгромадян. І він став одним з тих, хто ці надії дуже швидко зруйнував, продемонструвавши, що нове не завжди краще старого, а часто є лише його повторенням...

Сеня і його команда

Бурбак Максим Юрійович народився 13 січня 1976 року в місті Чернівці, в інтелігентній родині викладачів Чернівецького університету. Його дід (по мамі) Федір Степанович Арват був завідувач кафедри філології, а мати Олена Федорівна працювала на кафедрі іноземних мов. Можна сказати, що саме мамі він багато в чому зобов'язаний своєю майбутню кар'єру: вона влаштувала своїх синів Олексія (народився 1 січня 1974) а потім Максима до чернівецької спеціалізованої школи №9 з поглибленим вивченням англійської (нині це гімназія №9). Там однокласником старшого Олексія став маленький і спритний Сеня — син її подруги і колеги, викладачки університету Марії Григорівни Яценюк. Майбутній український прем'єр-міністр сидів з Олексієм Бурбаком за однією партою і став його другом. Причому Олексій, в силу своєї комплекції і твердого характеру, не раз рятував Сєню і від хуліганів, і просто від розлючених його кипучою діяльністю однолітків.

Таким чином, близькі відносини між Яценюком і братами Бурбак почалися ще з дитинства, і навіть раніше – з дружби їхніх матерів. А ще одним членом їхньої шкільної компанії пізніше став Павло Петренко (нинішній міністр юстиції), який на декілька років молодше Бурбаків і Яценюка.



А ось про радянське минуле свого батька, Юрія Миколайовича Бурбака, брати зберігають вперте мовчання. В їхній офіційної біографії написано лише, що до 1991 року той займався «різною діяльністю», але якою саме, ніхто не зізнається. В наш час Максим Бурбак не раз повторював, що його батько «читає книжки на дивані», а будь-який психолог пояснить, що подібні слова про рідних і близьких зазвичай недалекі від істини. Цікаво і те, що офіційно Юрій Бурбак зайнявся бізнесом лише на початку 90-х, якраз тоді, коли його старший син Олексій разом зі своїм другом Арсенієм Яценюком вступили до Чернівецького університету і вже на першому курсі вдарилися в комерцію. Тому не виключено, що весь цей час відомий чернівецький бізнесмен Юрій Бурбак насправді був лише зіц-головою фірм своїх синів.

У 1992 році Арсеній Яценюк, який вміє заводити потрібні зв'язки, зблизився з Валентином Гнатишевим — сином тодішнього губернатора Чернівецької області, за допомогою якого відкрив фірму «Юрек Лтд». В компаньйони він узяв старого друга Олексія Бурбака та ще двох однокурсників: Андрія Пишного і Андрія Іванчука — нині нардепи від «Народного фронту». В процесі своєї активної діяльності, що стосувалася питань приватизації, їхня команда близько познайомилась з такими відомими чернівчанами, як Михайло Папієв та Олександр Зінченко (помер у 2010 році). Варто додати, що в одній групі з Яценюком і Олексієм Бурбаком навчався майбутній військовий прокурор України Анатолій Матіос.




Олексій Бурбак довгий час був нерозлучний з Яценюком і навіть відправився разом з ним в Крим, коли того в 2001 призначили міністром економіки АРК. Олексій Бурбак став його радником, і несподівано пустив у кулуарах кримської влади глибокі коріння: навіть після від'їзду свого друга Яценюка в Київ, він залишився в Сімферополі, ставши радником голови уряду і голови парламенту Криму. Але, не втрачаючи зв'язків з Яценюком, Олексій Бурбак став його довіреною особою на півострові, згодом створивши і очоливши тамтешнє відділення «Фронту змін». При цьому, що цікаво, Олексій Бурбак уникав пропонованих йому посад, воліючи залишатися радником, консультантом, науковим працівником, займаючись суто кулуарної політикою і тіньовим бізнесом.




«Добробут» Бурбаків

Поки старший брат невідступно слідував за своїм другом дитинства, молодший Максим Бурбак закінчив у 1998 році той же Чернівецький університет за спеціальністю «правознавство» і зайнявся бізнесом. Про подробиці свого першого комерційного досвіду Бурбак-молодший ніколи не повідомляв, але є відомості, що спочатку він зайнявся перегоном автомобілів з Угорщини та Словаччини в Україну, потім відкрив автоплощадку вживаних машин і автосалон нових. У 2008 році він очолив компанію «Буковина Авто Альянс», що займається продажем вантажівок «ТАТА», автобусів ЗАЗ, легкових автомобілів «Lada», «Chevrolet», «Opel», «Chery». Від цього бізнесу в особистому володінні сім'ї Бурбак залишилися 35 (!) вантажних і легкових автомобіля, які були вписані в декларацію Максима Юрійовича за 2013 рік.

Одночасно з цим, Максим Бурбак зайнявся бізнесом, пов'язаним з чернівецьким ринком «Калинівський» (народна назва «Калинка»), що заснований у 1990 році і є комунальною власністю міста. Це один з найбільших ринків України (поряд з «Барабашово» і «7 кілометром»), що став центром економічного життя не лише Чернівців, а й усієї області. У 2013 році на «Калинівському» працювали 22 тисячі підприємців та реалізаторів», чиї податки, збори і внески давали досить істотну частку доходів в міський і обласний бюджет (близько 32 мільйонів). І на цей ринок ще в 90-і поклала око дружна команда Яценюка і братів Бурбак.

У 1996 році за звинуваченням у хабарництві був заарештований директор «Калинівського» Богдан Кравчук – відомий в Чернівцях ще як радянський дисидент і член Гельсінської Групи. Замість нього ринок очолив Іван Ринжука, який був людиною Миколи Федорука, колишнього першого секретаря Чернівецького обкому ЛКСМУ, з 1994 року очолив міськрада Чернівців, а з 1997 року став головою міської (нині депутат фракції «Народний фронт»). З Федоруком зав'язав дуже тісні відносини Арсеній Яценюк, а через нього-з ним зблизилося і сімейство Бурбаків – в першу чергу залишився в Чернівцях Максим і його батько, який «читає книги».




Протягом декількох років вибудувана схема задовольняла всіх, однак у 2005, після того, як Арсеній Яценюк отримав посаду міністра економіки України, відбулося наступне. Міська влада Чернівців, за активної підтримки міського голови Федорука, виділили в оренду ТОВ «Інвест-Альянс» (засновник – Лідія Степанівна Лещова, рідна тітка Арсенія Яценюка) земельну ділянку площею 6,42 га по вулиці Калинівської 13Б. Цей «пустир» належав місцевій автошколі ДОССАФ і знаходився якраз на кордоні ринку «Калинівський». Власне, більш ринку розширюватися було нікуди, тільки в одну сторону – і цю ділянку отримало ТОВ «Інвест-Альянс» нібито під будівництво навчально-виставкового павільйону. Але замість виставки на орендованій ділянці створюється приватний ринок «Добробут», засновниками і власниками якого стали «Інвест-Альянс» та підприємство «Букотрейдинг». І як виявилося, засновником самого «Букотрейдинга» (зі статутним фондом 17 мільйонів гривень) є скромний чернівецький пенсіонер, який любить почитати на дивані книги, Юрій Миколайович Бурбак. Походження цих 17 мільйонів, внесених у статутний фонд «Букотрейдинга», він так і не пояснив.

У 2006 році орендована ділянка збільшилася — всього за декілька років ТОВ «Інвест-Альянс» прибрав до рук майже 12 гектарів землі, які були приватизовані всього за 5 мільйонів гривень при повному схваленні міської влади в особі Миколи Федорука. Суть цієї афери полягала в тому, що зростаюча «Калинка» тепер плавно перетікала в «Добробут»: по суті це був один великий ринок, старі площі якого залишилися комунальною «Калиною», а нові – приватним «Добробутом». Крім того, на території «Добробуту» були побудовані паркування і майданчик для торгівлі з машин загальною площею більше 3 га: у 2013 році на в'їзд там брали по 10 гривень (1,25 долара) з кожного автомобіля, збираючи за день десятки тисяч! При цьому, користуючись фіктивним статусом «виставкового павільйону» і приватизувавши землю, ринок «Добробут» нічого не сплачував до міського бюджету! Поглинанню ж «Калинки» нітрохи не перешкоджав, і навіть сприяв його директор Іван Ринжука, створюючи нестерпні умови для підприємців (у тому числі кримінальними методами), які втекли з комунального «Калинівського» у приватний «Добробут». Доходи власників «Добробуту» були настільки величезні, що цей ринок називали головним джерелом фінансування «Фронту змін».

І вони могли б бути ще більшими: у 2006 році за наполяганням Федорука було майже «прихватизовано» і сам ринок «Калинівський». Його передали ТОВ «Мегамаркету», чиїми власниками був тріумвірат Яценюк-Фудорук-Бурбак. Однак підприємці ринку підняли бунт, дійшли до Києва і через суди домоглися збереження «Калинки» у комунальній власності.

А в 2007 році власниками ринку ринок «Добробут» (Яценюком і Бурбаками) була провернута ще одна афера. Ринок був закладений в «АТ Сведбанк» — колишній «ТАС‑Комерцбанку» Сергія Тігіпка, який той продав шведам, залишившись при цьому його керівником. Сума взятого кредиту становила близько 136 мільйонів, з яких банку повернули всього 36 мільйона. Навряд чи це стало можливо без попередньої домовленості з Тігіпко, який у 2007-2008 році щедро роздавав кредити «Сведобанка», а після кризи покинув крісло керівника, залишивши шведів з колосальними збитками.

Афера виявилася досить передбачливою. У 2011 році в Чернівцях стався справжній переворот: мер Федорук був відправлений міськрадою у відставку, а директора ринку «Калинівський» Івана Ринжука заарештували за хабар у 250 тисяч доларів. Нова міська влада в особі в.о. мера Віталія Михайлішина (від Партії Регіонів) ініціювала судовий позов про анулювання угоди про приватизацію земельної ділянки під ринком «Добробут», намагаючись таким чином «націоналізувати» у Яценюка-Бурбака. Цікаво, що незабаром після цього Арсеній Яценюк розпочав свою політичну акцію «Вставай, Україно!», закликаючи до якнайшвидшого повалення режиму донецьких». Однак експропріації не вийшло, оскільки земля перебувала в кредитній заставі у «Сведобанка», і шведи наполягли на відстроченні виконання рішення суду до повного погашення боргу – чого так і не сталося у зв'язку з розпочатими в Україні відомими подіями. У травні 2014 року мером Чернівців був обраний Олексій Каспрук – член «Фронту змін», близький знайомий Яценюка і Максима Бурбака. А в січні 2015 році міським судом було припинено кримінальну справу стосовно Івана Ринжука, раніше випущеного під заставу.

Блиск і злидні «народнофронтовців»

У 2009 році Яценюк мобілізував однокласників і бізнес-партнерів у свій «Фронт змін». Максим Бурбак тут же очолив його Чернівецьке обласне відділення: відсутність політичного досвіду компенсувалася величезною довірою Яценюка до друга дитинства. Втім, досвід-справа наживна: на місцевих виборах 2010 року Максим Бурбак був обраний депутатом обласної ради, і очолив у ньому фракцію «Фронту змін». Якийсь час це дозволяло захищати інтереси бізнесу Бурбаків і Яценюка у Чернівцях, проте потім, 31 березня 2011 року міська рада Чернівців проголосувала за дострокове припинення повноважень мера Федорука: рішення не підтримали лише фракції «Фронту змін» та «Свободи». Бачачи, що влада в місті, а по суті, і в області, спливає з рук, Максим Бурбак вирішив перебратися до Києва. На парламентських виборах 2012 року він отримав номер 43 у списку «Батьківщини», з якою «Фронт змін» домовився про об'єднання в один виборчий блок. Цікаво, що в своїй декларації кандидата Максимум Бурбак зазначив, що в 2011 році не заробив нічого, ні копійки. Приголомшлива бідність, але цілком зрозуміла тим, що він записав свій бізнес на батька.

До самого Євромайдану Максим Бурбак, як і інші члени його фракції, в перервах між вояжами акції «Вставай, Україно!» розважали себе блокуванням парламентської трибуни. А вже 27 лютого 2014 року Максим Бурбак отримав портфель міністра інфраструктури України: так Яценюк продемонстрував, що не забуває друзів дитинства і співвласників свого бізнесу.

Дуже скоро виявилося, що зміна «донецьких» і «харківських» на «дніпропетровських», «вінницьких» і «чернівецьких» не сильно змінила вигляд української влади, яка продовжує «хапати», пиляти» і влаштовувати своїх людей (причому в десятикратному розмірі, порівняно з попередніми). Перші скандали не змусили довго чекати і матеріалізувалися в особі Михайла Паньківа: його кандидатуру на посаду голови «Укрпошти» Бурбаку запропонував Андрій Іванчук. У підсумку «Укрпошта» почала працювати на команду Яценюка-Бурбака, причому за казенний рахунок. Так, під час парламентської виборчої компанії 2014 року «Укрпошта» надала «Народному фронту» знижку в 900 тисяч гривень за розповсюдження агітаційних листівок. А навесні 2015-го, коли гривня стрімко падала, «Укрпошта» продала 6 мільйонів власних доларів за заниженим курсом банку «Авант» — пов'язаного з оточенням Петра Порошенка.

Паралельно розвивався і інший кадровий скандал: на вимогу «євромайданівців», Максим Бурбак звільнив гендиректора аеропорту «Бориспіль» Олексія Качанова — ставленика бізнесменів Бориса Кауфмана і Олександра Грановського, «доївших» аеропорт з літа 2013 року. Звільнив і призначив на цю посаду його заступника Сергія Гомболевского, ще одну людину Грановського. Писали, що Бурбак не тільки знав, ким є Гомболевський, але і поставив його керувати «Борисполем» на прохання Яценюка, якому Кауфман і Грановський щедро виділяли» у партійну касу «Народного фронту».



Ще одному спонсору партії, олігарху Ігорю Коломойському, Максим Бурбак подарував... українське небо. Спочатку призначивши на чолі Державіаслужби України Дениса Антонюка – колишнього топ-менеджера авіакомпанії «Міжнародні авіації України» (МАУ), що належить Коломойському. А потім влаштував перерозподіл авіамаршрутів в Україні на користь МАУ, фактично видавивши з ринку всіх її конкурентів – чим викликав обурення авіаперевізників, які вимагали особистої зустрічі з прем'єром і президентом




Після дострокових парламентських виборів восени 2014-го Максим Бурбак перебрався назад до парламенту, очоливши фракцію «Народного фронту» і зосередившись на порятунку свого друга Сєні у всіх сенсах цього слова – завдяки чому другий уряд Яценюка протрималося аж до початку 2016-го. І все ж неминучість його відставки уряду була очевидною вже тоді, тому «чернівецькі» розсудливо вибрали депутатські мандати і депутатську недоторканність. Втім, увійшовши у смак шикарного життя за казенний рахунок, вони не стали відмовлятися від набутих звичок. Так, в серпні нинішнього року, Максиму Бурбак прибув у рідні Чернівці на вертольоті. Причому практично на такому ж (якщо не на той самий), на якому в свій час літав президент Янукович, чиє марнотратство став притчею во язицях. Але якщо «золотий унітаз» і не менш «золотий» вертоліт Януковича тоді широко обговорювалися у всіх ЗМІ, то розкішний засіб пересування глави фракції «Народного фронту» сьогодні ретельно ховається від очей громадськості. І хто знає, скільки коштує його власний «золотий унітаз»!







Між тим офіційно Максим Бурбак живе виключно на свою депутатську зарплату: в його декларації за 2015 рік вказано лише 76 тисяч гривень річного доходу старий ВАЗ-2108. Але на цей раз він вписав у декларацію доходи своєї дружини (1,25 мільйона гривень) і її капітал (1,3 мільйона депозитів і 4 мільйона статутних фондів). А ось стосується свого улюбленого батька-книгочитача, що володіє половиною ринку «Добробут» з багатомільйонними щорічними доходами, то про нього Максим Барбак вирішив промовчати.

Сергій Варіс, SKELET-info