Це правда, що Україна повернулася в лихі дев'яності. Але вбивство Павла Шеремета — Царства йому Небесного! — явно з іншої сфери.
У дев'яності був розгул криміналу. Вбивали через переділ власності, бізнесу і сфер впливу. Усували підприємців-конкурентів. Політиків і політичні справи намагалися обходити десятою дорогою. Бо КДБ ще не перетворився в контору по кришуванню і відтисканню бізнесу, і в межах своєї підслідності діяв ефективно і жорстко.
Щоб догодити під кримінальний прес, політику необхідно було свідомо перейти на професійне поле бандитів, мати з ними спільні кримінальні справи.
А вбивство Шеремета — політичне.
Павло не був просто популярним опозиційним журналістом. Ні в Білорусі, ні в Україні. Він тяжів до великих політичних ігор за участю ЗМІ. Як і Георгій Гонгадзе.
«Російський слід» у справі не виглядає переконливим. Яку таку міг становити загрозу для Кремля персонально Шеремет після двох років перебування в Україні, щоб піти на його фізичне усунення? У Кремля взаєморозуміння з нашою правлячою верхівкою, що йому наша преса?
Вважаю, що вбивство Шеремета однозначно пов'язане з професійною діяльністю. Але не в першу чергу, а всієї структури, яка називається «Українською правдою». Яка нині вже не просто розкриває інтриги можновладців, а безпосередньо пішла у владу своїм штатним складом. І активно діє тут з ентузіазмом неофітів.
Павло Шермет був якщо не мозком цього процесу, то мав на нього досить серйозний вплив.
А далі — чекаємо інформації від Генпрокуратури, бо саме Луценко відмінно знає всі ці політико-журналістські закуліси.
Олександр Кочетков
блогер
