Відома українська прикмета: як тільки кого-небудь у нас в країні починають судити за корупцію, у нього тут же виявляються страшні хвороби.
Безвольне тіло, яке страдницьки розпливлося в інвалідному візку, давно вже стало звичною деталлю фоторепортажів із залів суду. Кожен, хто читає новини, без зусиль зможе назвати кілька таких випадків, – пише у своєму блозі журналіст Денис Казанський.
Одним із першовідкривачів цього жанру був колишній міністр Микола Рудьковський у 2008 році. За що його судили, вже мало хто пам'ятає, та й навряд чи це має тепер значення — все одно суд закінчився нічим. Але поява Рудьковського на суді в інвалідному кріслі запам'яталася. Правда, зображував хворобу колишній міністр дуже непереконливо. Виглядав бадьоро, і навіть недосвідченому глядачеві було зрозуміло, що він валяє дурня.
Проте пізніше акторська майстерність бідолах, що зображують жертв суддівського свавілля, істотно зросла. Ректор Мельник, якого затримали за вимагання хабара в 2013 році, вже грав страждання і муки значно краще. Виходило, звичайно, досить театрально, але представнику інтелігенції можна пробачити.
Підводила Мельника тільки малобюджетність подання. Ректор поскупився на декорації і реквізит, тому іноді здавалося, що він не стільки хворий, скільки п'яний. Часом складалося враження, що Мельник просто почне блювати з лавки на підлогу.
Ще більш переконливо відпрацював в суді Геннадій Корбан. Він, на відміну від Мельника, не тільки добре грав муку, а й використовував реквізит у вигляді крапельниці. Так і не зрозуміло до кінця, чи капався він по-справжньому і що за рідину йому вводили.
Корбан був настільки переконливий, що багато справді повірили в різке погіршення його стану. Однак після того, як Корбана випустили під домашній арешт, стан його підозріло різко покращився, і все стало ясно.
Втім, всім перерахованим далеко до ключового фігуранта справи олігарха Онищенко Валерія Пісного. Ця людина перевершила всіх, хто був до нього. Він вивів судове шоу на новий, поки ще не досяжний для інших рівень. Якщо ректор Мельник — це Амаяк Акопян, Валерій Пісний — справжній Девід Коперфілд судових засідань.
Підозрюваний приїхав на засідання Апеляційного суду на лікарняній каталці. Всі 8 годин, поки тривав суд, він зображував несвідомий стан.
Щоб переконливо зображати важкого лежачого хворого, Пісному довелося одягнути памперс. Захист Пісного стверджував, що у нього спиномозковий інсульт. Однак аналізи показали, що насправді у Пісного лише остеохондроз, і за станом здоров'я він цілком може брати участь у судовому засіданні.
Коли стало зрозуміло, що суд не піддається, Валерію Пісному довелося піти на жертви і... ну загалом сходити під себе. У сенсі, в памперс.
Думаєте, я жартую? Ось відеозапис із залу суду, який зробили журналісти «Громадського». Починаючи з п'ятої хвилини у залі починається суперечка. Захист і звинувачення сперечаються, хто з них повинен змінювати памперс Пісному.
— Поміняйте йому памперс.
— Ні це ви візьміть і поміняйте. Або сядьте там подихайте поруч з ним!
Погодьтеся, після такого перфомансу, ніякі інвалідні коляски в судах вже не пройдуть. Людина Онищенко продемонструвала в суді небачений рівень самопожертви. У кінцевому рахунку засідання все-таки перенесли, і суд призначив додаткову експертизу стану здоров'я обвинуваченого. Так що зусилля його були марні.
Тепер головне питання в тому, що придумають фігуранти корупційних справ в наступний раз. Приїжджати в інвалідному візку — непереконливо. Приїжджати в памперсі і гадити під себе — нерозумно. Другий раз ніхто не повірить. Доведеться підвищувати ставки і йти на реальне членоушкодження. Ламати собі пальці, прикладати до шкіри вапно і викликати виразки, пити електроліт.
Денис Казанський
