Приблизно такими чутками користувався радянський розвідник Ріхард Зорге, намагаючись попередити Сталіна про скорий напад Гітлера на СРСР. Тут, цього разу – не про війну. Зовсім навпаки, мова йде про підготовку миру. Дивного миру між Україною та частиною, яка воює з нею ж. Оскільки війни у нас немає, як немає і реального миру. Якась шизофренічна логіка. Тисячі вбитих, мільйони біженців... а війни немає. Так, про всяк випадок спустили на воду два бронекатери. То американські кораблі в Середземному морі лякати, то російські в Чорному морі.Чутки про примирення. Про те, що вже зараз починається робота з народними депутатами. Роз'яснювальні індивідуальні бесіди, найчастіше, з пред'явленням зібраного компрометуючого досьє. Настільки ж індивідуальна обіцянка в майбутньому прохідного місця у виборчих списках. І зовсім не обіцянка, а цілком конкретні гроші.
І я – за мир. Теоретично. Тому що практично замирення сьогодні неможливо. Перш за все, з моральних причин: навіщо гинули і калічилися на війні (все-таки – війні!) багато тисяч чоловіків; як пояснити всім нам, хто збирав гроші для існування розкраденої армії, що настав час замирення? Замирення з «бандитами, сепаратистами та російськими найманцями» (беру слова з гарячих промов нашого президента).
Так, дорогі співгромадяни, ми давно і звично живемо в лайні
У мене багато знайомих, які виїхали з територій, які від нас відокремилися. Здебільшого лікарі. Розумні, освічені люди, прекрасні професіонали. Їм важко. Дуже важко. Але ніхто з них не хоче повертатися у рідні місця і після можливого замирення. Більше того, ніхто з них не хоче брати участь у виборах, якщо такі там відбудуться.
Хто, в разі нашого возз'єднання, буде відновлювати там житло, заводи, шахти? Путін – не буде, це відомо. Олігархи, які збагатилися на тих територіях до мільярдного рівня? Власне, вони й довели ці території до стану напівпустелі, вони організували загони алкашів і невдах на святу справу боротьби з бандерофашистами. Вони давали руйнівні поради нерозумному володарю країни Януковичу. Не одні вони, це правда: допомагали їм наші суперпатріоти з загонів Тягнибока, що існували, до речі, на прямі фінансові вливання від тих же олігархів зовсім не патріотичного спрямування. І – регулярно провокуали своїми словами і витівками відторгнення від самої ідеї патріотизму.
Так, дорогі співгромадяни, ми давно і звично живемо в лайні. У своєму лайні, не російському, не американському. Власне має особливий запах, не такий різкий, рідний, чи що. Нам – присмерділося. Щоб панове олігархи повернулися до своїх колишніх заробітків. Вони мають рацію: їхні міста, переважно, покинула інтелектуальна еліта, з бабусями, які злишилися та озвірілими від війни алкашами «працювати» буде простіше. Ці не ставитимуть гострих запитань.
Груба, гірка й трагічна правда: у нас в Україні триває громадянська війна. Так, починали її Путін з Дугіним і Гіркіним. Так, її, цю війну підтримує і роздмухує Кремль. Але ж війна громадянська, дорогий Петре Олексійовичу! З обох боків вбивають собі подібних українці. І ще гірка правда: саме від нас, тих, хто складає бюджет країни, очікують фінансування більшості процесів відновлення. Ми відновимо заводи і будинки, а дещо збіднілі мільярдери відновлять свої процеси не зовсім законного і зовсім не прозорого збагачення.
...Як далі жити в цій країні? Як продовжувати дивитися на ці обличчя негідників і пройдисвітів, які постійно хлюпають брехнею, брехнею, брехнею? Я – не знаю. Страшно й огидно.
Семен Глузман - НВ
