Жовтий бус пробіг понад мільйон кілометрів, переживши не один ремонт. Сергій Назаренко щотижня робить на ньому кілька ходок у зону АТО: до ста його рейси рахували, а вже понад рік не рахують. Цілком можливо, що він і є волонтером, який найбільше разів був на війні. Та про свої пригоди в цього мовчазного добряка й слова випросиш.
За двох говорить Юрій Тира, напарник Назаренка. Степанич до війни був активним підприємцем, багато подорожував, об’їздив 80 країн світу і не пропускав жодної вечірки камеді та концертів “95-го кварталу”. Тепер переганяє з Європи на Схід України вживані джипи, які там купує діаспора.
Щоразу шлях цього екіпажу пролягає через Яготин, де живе, як він сам себе називає, “єреванське дитя асфальту” – Армен Шахар’янц. Його гараж перетворився на справжню перевалочну базу, на якій волонтерські експедиції обмінюються продуктами, одягом, технікою для військових. Цей вірмено-бандерівець стинає плечами на запитання, для чого це йому потрібно: “Я живу в Україні! Як можна жити в Україні, і не знати мови, не допомагати захисникам?”
Цей фільм Богдана Кутєпова – про людей, які всупереч усьому везуть допомогу армії, про військових, яким вони допомагають, про танкістів, які чекають в тилу нову техніку… Фільм знятий упродовж зими 2015-го – весни 2016-го років.
Джерело
