Поки правоохоронці шукають Андрія і Сергія Клюєвих, найближчих соратників екс-президента Віктора Януковича, державний Укрексімбанк допомагає братам-регіоналам врятувати їхні гроші
Лічені люди в Україні — переважно слідчі Генпрокуратури — знають, що екс-президент Віктор Янукович втікав із України двічі.
Уперше він залишив територію країни 22 лютого 2014 року в районі Урзуфа на Азовському морі. Потрапивши в Росію, утікач провів там менше доби в компанії російських кураторів і повернувся до Криму на літаку, приземлився на військовому аеродромі Гвардійське під Сімферополем, який орендує Чорноморський флот РФ. Оцінивши ситуацію на місці, Янукович на військовому кораблі відбув до РФ. Причини короткого повернення екс-президента в Крим невідомі, можливо, його хотіли використати для звернення до російської армії по допомогу.
В «останній шлях» з України в Росію Янукович взяв одного з найвірніших соратників — екс-голову президентської адміністрації Андрія Клюєва. З ним, а також його молодшим братом Сергієм президент-утікач почав співпрацювати ще в 1990‑х в Донецькій області. Партнерство стало настільки близьким, що навіть найбільшу цінність — резиденцію Межигір'я — Янукович у результаті оформив на Клюєвих.
Після Майдану брати потрапили під міжнародні санкції. На відміну від багатьох фігурантів санкційного списку, які не мали активів за кордоном, для Клюєвих це стало проблемою: у них знайшли рахунки в швейцарському банку Notenstein Privatbank AG у місті Санкт-Галлен — кожен зберігав там по 13 млн франків (аналог $13 млн). У Клюєвих заблокували і австрійські вклади: $ 2,3 млн і €800 тис. у старшого і €0,461 млн у молодшого.
Вітчизняне правосуддя виявилося куди більш милосердним до втікачів. 2014 року з Андрія Клюєва зняли звинувачення за 115‑ю статтею («Вбивство»), висунуті по гарячих слідах після падіння режиму Януковича і кровопролиття на Майдані. Тепер його звинувачують за 340‑ю статтею («Перешкоджання проведенню зборів, мітингів, демонстрацій»). Брати проходять у справі про привласнення чужої власності — лише завдяки цьому європейці зберігають введені щодо них санкції.
Найближчі партнери Януковича не тільки уникають покарання — їм допомагає виводити з України гроші державний Укрексімбанк.
Дешеві напівпровідники
2007‑го Клюєви викупили у Фонду держмайна (ФДМ) Завод напівпровідників у Запоріжжі — збиралися виробляти кремнієві сонячні батареї.
Брати участь у приватизаційному аукціоні могли компанії, які мають відповідні технології та патенти. Клюєви знайшли таку фірму — Силікон — і вмовили її власника Геннадія Когана купити завод спільно. Придбання коштувало партнерам 220,9 млн грн. Потім брати попросили Когана передати контроль над заводом клюєвській компанії Activ Solar під обіцянку поділитися з ним часткою в цій фірмі зі штаб-квартирою в австрійському Відні. Ніякої частки Коган не отримав.
Пізніше брати наростили Силікону борги і, отримавши право їх вимагати, забрали у свого партнера і цей актив.
Налагодити роботу запорізького заводу вони не зуміли, і сьогодні підприємство має величезні борги та перебуває в стадії ліквідації.
Схожа доля спіткала і Activ Solar. У лютому 2016‑го компанія звернулася в австрійський суд, щоб той визнав її банкрутом. Суд задовольнив прохання: борги компанії становлять € 503,4 млн, а активи оцінені лише в €18,7 млн. Кредиторам пообіцяли відшкодувати протягом двох років лише 20% від суми боргу.
Це банкрутство стало в Австрії найбільшим цього року.
Бізнес по‑держбанківськи
Усі вищеописані банкрутства не означають, що Клюєви втратили величезні кошти. Навпаки, вони вивели з непотрібних компаній майже всі активи. І їхнім спільником у цій справі став державний Укрексімбанк.
У березні 2009‑го клюєвський завод напівпровідників отримав у цій установі дві грандіозних позики: одну на суму 1,5 млрд грн і другу на €230 млн. Банк прокредитував підприємство радянського зразка, абсолютно не тривожачись про те, що двома роками раніше ФДМ продав його лише за 220,9 млн грн.
Укрексім не висловлював занепокоєння з цього приводу — адже старший Клюєв незабаром з депутата перетворився на першого віце-прем'єра.
В результаті сьогодні Укрексімбанк має претензії до заводу напівпровідників на 5,1 млрд грн. Це десята частина всього кредитного портфеля банку.
Відшкодувати втрати фінустанові навряд чи вдасться. Кредит забезпечений «продукцією майбутніх періодів», тобто сонячними панелями, які завод планував провести в 2011—2018 роки.
Якби банк був активнішим, він міг би розраховувати на повернення навіть більшої суми — 13 млрд грн, при цьому вимагати борги не з заводу, який не в змозі щось виплачувати, а з його власника — Activ Solar. Ця компанія володіла сонячними станціями в Україні. Частина з них залишилася в Криму, але ті, що розташовані в Одеській і Миколаївській областях, згенерували в 2015‑му 2,9 млрд грн доходу, з яких близько 2,5 млрд грн — чистий прибуток. Такий бізнес міг би компенсувати всі втрати держави, пов'язані з заводом напівпровідників. Але банк не робить в цьому напрямку нічого.
Справу Укрексіму і запорізького заводу розглядає суд. Банк заявляє, що його задовольнить і малоліквідне майно підприємства. Якщо суд погодиться, фінустанова стане «забезпеченим майном кредитором». За законом такий позикодавець не бере участі в раді кредиторів, контрольованій сьогодні Клюєвими через Activ Solar: брати прагнуть довести до банкрутства завод, щоб зникли його борги.
Інвентаризація показала, що «майно», яким готовий задовольнитися держбанк, здебільшого не існує.
«Банк поводиться [в суді] дуже пасивно»,— каже Євген Кириченко, арбітражний керуючий, якого суд призначив розпоряджатися майном заводу. Представники Укрексіму, мовляв, зі всім погоджуються, не заявляють протестів.
Схвильовані занадто активною позицією самого Кириченка, представники Activ Solar хочуть замінити його іншим арбитражником.
Віталій Шабунін, голова Центру протидії корупції, вважає, що в цій справі Укрексім діє спільно з Activ Solar. Мовляв, з подачі президента Петра Порошенка екс-генпрокурор Віктор Шокін випустив з країни молодшого Клюєва — Сергія. Експерт називає це частиною послідовної політики президента щодо братів.
«Було б дивно, випустивши Клюєва, потім намагатися отримати його гроші на користь держави»
,— каже Шабунін.Поведінка влади щодо майна Клюєвих бентежила і Павла Жебрівського, коли він у першій половині 2015‑го працював головою антикорупційного управління Генпрокуратури. Але після президент призначив його військовим губернатором Донеччини, і відтоді ГПУ активами Клюєвих активно не цікавиться.
З Укрексімом Порошенко пов'язаний досить тісно. У серпні 2014‑го він лобіював призначення на пост голови банку Олександра Гриценка і ввів у наглядову раду фінустанови Ігоря Мазепу, гендиректора інвесткомпанії Concorde Capital, і радника голови адміністрації президента Бориса Ложкіна. Незабаром після цих кадрових зрушень держбанк пролонгував до 2024 року борг 388 млн грн корпорації Богдан, яка раніше належала Порошенку.
У наглядовій раді банку вже три роки немає представників Верховної Ради — внесення кандидатур, за словами депутатів, блокує нардеп Ігор Кононенко, близький соратник президента.
У прес-службі Укрексімбанку відмовилися коментувати цю справу. Мовчить і Дмитро Лановий, директор фінустанови по роботі з проблемними активами.
Схеми — це до грошей
Андрій Клюєв завжди вмів «причарувати» держбанки.
Поручителем за укрексимівськими кредитами заводу напівпровідників була Activ Solar. Як заставу компанія віддала банку державні єврооблігації номіналом 1,6 млрд грн. Щоб повернути частину кредиту, Укрексім у квітні 2009 року продав їх Нацбанку, причому за номіналом, хоча їхня ринкова ціна на той момент була 939 млн грн. У результаті втрати держави на цій операції склали 617 млн грн.
З приходом Януковича на посаду президента Клюєв-старший, ставши першим віце-прем'єром, розійшовся ще більше. Очолювана ним рада з інвестицій виділила 200 млн грн заводу напівпровідників як фіндопомогу — щоб сплатити відсотки за кредитами. Гроші перерозподілили із захищених статей держбюджету, призначених на допомогу малозабезпеченим сім'ям та інвалідам. Саме через цю аферу Клюєвих оголосили після Майдану в розшук.
За часів Януковича сонячно-енергетичний бізнес братів успішно розвивався, наростивши виробничі потужності до 700 МВт, що становить 88% від усіх українських сонячних електростанцій з урахуванням Криму. Рентабельність сягала 90% через украй низькі операційні витрати, а також украй високі «зелені» тарифи, за якими держава зобов'язалася викуповувати сонячну енергію у компанії Клюєвих.
Через Раду брати ще і протягли закон, який зобов'язував виробників сонячної електроенергії, які претендують на отримання «зеленого» тарифу в повному розмірі, закуповувати панелі для станцій в українського виробника. А Клюєви зі своїм заводом на цьому ринку були монополістами.
Однак і це не зробило підприємство успішним — його обладнання застаріло. Брати вирішили купити нове — в Китаї, щоб випускати кремнієвий напівфабрикат, з якого в тому-таки Китаї робити панелі. Завдяки українському походженню напівфабрикату завод виконував закон про національну складову виробництва. Заразом Клюєви націлилися придбати техніку й для сонячних станцій.
Для цієї схеми під гарантії Ощадбанку в китайської державної CNBM International Corporation вони отримали товарний кредит на €160 млн, який прийшов до України у вигляді готової техніки.
Загалом Ощадбанк підтримав бізнес Клюєвих через кредити і кредитні гарантії на €500 млн, з них €340 млн припадали на кримські активи. Відтоді банк повернув лише €20 млн, а графік виплати боргу пролонгував. Увесь пакет послуг Клюєвим становить понад 21% кредитного портфеля державної фінустанови.
Коли і це не допомогло, Клюєви почали банкрутувати завод.
Розібратися в цих схемах тепер непросто: у листопаді 2015‑го викинувся з вікна своєї квартири їхній ключовий фігурант — Ігор Сотуленко, екс-голова наглядової ради Укрексімбанку та член аналогічного органу Ощадбанку.
Нові китайці
Сьогодні завод напівпровідників разом із іншими клюєвськими активами може відійти китайцям з CNBM — компанія претендує на все майно Activ Solar в Україні в рахунок несплачених боргів. Її президент Джейсон Джанг раніше заявляв, що CNBM отримала контроль над активами в середині 2014‑го саме в рахунок погашення товарного кредиту перед нею.
Джанг підтвердив, що компанії належать усі активи Activ Solar в Україні. Будь‑яких планів щодо заводу напівпровідників у CNBM немає, як і зв'язків з Клюєвими, стверджує він.
Джерело в Ощадбанку, яке опікується кредитом банку для сонячних електростанцій, запевнило: в документах більшості юросіб, які фігурують у цій справі, кінцевим власником значиться CNBM. Вона ж і обслуговує кредит.
В Антимонопольному комітеті розповіли, що в листопаді 2015‑го дозволили китайцям купити клюєвські сонячні електростанції.
У реєстрі юросіб у чотирьох з десяти станцій у списку засновників дійсно вказана CNBM, але не материнська фірма, а її сінгапурський підрозділ.
Олексій Оржель, голова Української асоціації відновлюваної енергетики, каже: цей підрозділ може представляти кого завгодно, зокрема братів Клюєвих.
“Ми просили китайців показати документи, за якими до них перейшли активи. Вони відмовили"
,— говорить експерт.CNBM цілком може представляти інтереси Клюєвих, з якими вони досягли домовленостей, додає Ігор Тинний, власник сонячної та декількох невеликих гідроелектростанцій.
Також можливо, що Клюєви встигли продати китайцям свою компанію Activ Solar. Якщо станції генерують більше €80 млн чистого прибутку, то передача їх у рахунок погашення товарного кредиту на €160 млн — це явне заниження вартості активу, а отже, спроба заховати реально отриману за них від CNBM суму.
У будь-якому разі тепер долю клюєвських станцій визначать переговори української влади з китайською держкомпанією. Остання вже готова звертатися в міжнародні судові інстанції.
Іван Верстюк, Сергій Лещенко, Національне бюро розслідувань України
