Висунувши новий перелік вимог до української сторони (зокрема, щодо Конституції), Росія та підконтрольні їй бойовики взяли курс на нескінченне затягування Мінського процесу. Так, як це було із Женевським мирним процесом по Абхазії (після закінчення Російсько-грузинської війни в серпні 2008 року почалися так звані Женевські переговори щодо врегулювання ситуації з Абхазією та Південною Осетією, участь у яких брали представники Грузії, США, РФ, а також цих невизнаних республік.). Він ніби нічим не закінчився. Жодна зі сторін не сказала, що більше не хоче збиратися в Женеві, оскільки питання вичерпане. Адже переговори тривають понад вісім років.Стратегія Кремля спрямована на те, щоб свідомо висунути нереальні умови, потім звинуватити в їх невиконанні протилежну сторону
Отже, з Донбасом, і Мінським процесом, швидше за все, буде так само. Я багато говорив, що непідконтрольні офіційному Києву східні регіони перебувають у підвішеному, невизначеному стані. Представники так званих ДНР і ЛНР висувають неприйнятні умови. Бо незрозуміло, на якій основі будь-яка територіальна одиниця України отримає право вимагати узгодження з нею рішень Верховної ради. По суті, так сепаратисти хочуть зробити з українського парламенту верхню земельну палату. А така, наскільки я розумію, в українському законодавстві не передбачена.Українська сторона на ці вимоги не піде. Відповідно, Мінський процес не завершать. - Пише російський політолог Дмитро Орєшкін для "Апостроф".
Утім, Заходу це не надто й потрібно - як було з Женевським процесом. Вони хочуть припинити стрілянину. Можливо, розвести на 50 км ворогуючі сторони. І все. Отже, стратегія Кремля спрямована на те, щоб свідомо висунути нереальні умови, потім звинуватити в їх невиконанні протилежну сторону, а згодом спровокувати суперечку. У будь-якому випадку, словесні й дипломатичні сперечання кращі за військові. Абсолютно очевидно: невиконання Мінська- 2 означатиме, що Росія залишатиметься під дією західних санкцій. Проте в Кремлі розраховують, що з часом це питання спустять на гальмах. Зрештою, це нікому не вигідно. Москва думає, що так чи інакше зможе домовитися, списавши все на те, що Мінський процес зайшов у безвихідь, а основні положення його умов виконали.
В Москві розуміють, що контролювати ситуацію на Донбасі за допомогою воєнних диктаторів зараз не можна
Таким чином, керівництво РФ припускає, що обмежувальні заходи зніматимуть потихеньку, безшумно. Крім того, під санкціями досить довго й терпимо жили Іран і Радянський союз - так що нічого страшного в цьому немає. Водночас я не виключаю, що зараз у Кремлі можуть розробляти плани про зміну нинішнього керівництва так званих ДНР і ЛНР. Відбуватиметься вона за доволі простим принципом. Бо верхівка ватажків самопроголошених "республік" - люди військові. Їх "легітимність", популярність і сила визначаються кількістю підконтрольних їм багнетів. Вони заражені й охоплені хвилею озброєного гопництва. Тому підлеглим можна сказати, що вони зі своїми кулеметами й мінометами нікому тут не потрібні й мають забиратися у зв'язку з початком більш мирної фази життя. Це змусить їх піти звідти.
Можливо, їм запропонують місця чи посади. Але в Москві розуміють, що контролювати ситуацію на Донбасі за допомогою воєнних диктаторів зараз не можна. Це не те, що потрібно Кремлю, а також невизнаним "республікам". Зміни у верхівці так званих ДНР і ЛНР - неминучі. Як швидко вони стануться, я не знаю. Росія немає ресурсів для того, щоб розпочати війну. Підтримувати напругу - так, піти в атаку - ні. Впихнути ці регіони назад Україні не вдасться, та й Київ не хоче. Тому що це передбачає внесення серйозних змін у Конституцію, провести які Петро Порошенко не зможе навіть, якщо хотів би. Отже, процес спускають на гальмах. Війни не буде, як і миру. А на Мінський процес чекає повторення долі Женевського.
Матеріал: gazeta.ua
