«Мінськ-2» закінчився. Зараз ми стоїмо перед вибором: або амністія для всіх сепаратистів і повернення окупованих територій на їх умовах і з особливим статусом, або ж - референдум про відділення окупованих територій і побудова нових кордонів України.
Журналісти видання ГЕНПЛАН запитали у бійця Української Добровольчої Армії Олени Білозерської: Який би варіант Ви обрали і чому? Чи є інші варіанти?
Дівчина відповіла:
«Обидва варіанти не можуть мене влаштовувати - думаю, як і більшість фронтовиків. Не за це вже майже два роки воюємо, не за це загинули тисячі українців.
Нас влаштує лише перемога, яка настане тоді, коли російські бойовики будуть або знищені, або вигнані за поребрик, а місцеві складуть зброю, і Україна відновить повний контроль над всіма своїми територіями.
Ясна річ, що для цього потрібна політична воля українського керівництва, мужність проводити самостійну політику і нести за це повну відповідальність, а не танцювати під дудку Росії і Заходу. Наразі цього немає і близько.
Оскільки ж усі ми розуміємо, що без наказу керманичів із Києва (якого найближчим часом не передбачається) українська армія у наступ не піде, а й надалі розкладатиметься від пиятики, як і кожна армія, поставлена у такі умови, залишається одне: за допомогою диверсійно-розвідувальних, а також партизанських і підпільних груп тримати супротивника у постійній напрузі, наносити безперервні удари по окупантах і колаборантах, підриваючи їхню боєздатність. Власне, саме цим ми зараз по мірі можливості і займаємось».
Нас влаштує лише перемога, яка настане тоді, коли російські бойовики будуть або знищені, або вигнані за поребрик, а місцеві складуть зброю, і Україна відновить повний контроль над всіма своїми територіями.
Ясна річ, що для цього потрібна політична воля українського керівництва, мужність проводити самостійну політику і нести за це повну відповідальність, а не танцювати під дудку Росії і Заходу. Наразі цього немає і близько.
Оскільки ж усі ми розуміємо, що без наказу керманичів із Києва (якого найближчим часом не передбачається) українська армія у наступ не піде, а й надалі розкладатиметься від пиятики, як і кожна армія, поставлена у такі умови, залишається одне: за допомогою диверсійно-розвідувальних, а також партизанських і підпільних груп тримати супротивника у постійній напрузі, наносити безперервні удари по окупантах і колаборантах, підриваючи їхню боєздатність. Власне, саме цим ми зараз по мірі можливості і займаємось».
