"Підтримати"
Новини
Всі новини

Адже він - український солдат.

10:39, 28 сер 2015
4 084
На ньому - канадські берци, потертий британський броник і німецька каска, але його плече гордо прикрашає синьо-жовтий прапор. У руках - бувалий АК з перемотати ізолентою цівкою і пачка червоних "Прилук". Він - український солдат.

Раніше йому ніколи не доводилося воювати. Він був робітником на заводі, менеджером зі збуту, таксистом, айтішником, фермером. Він був контрактником в глухій в/ч, чиї бої обмежувалися навчальним полігоном. Він не вмів і не хотів убивати. Так тривало аж до спекотної весни 2014 року, коли по телевізору вперше прозвучала дивна абревіатура - АТО, а над містами Донбасу повисла триколірна ганчірка.

З тих пір він побачив багато чого. Він падав у палаючому вертольоті під Карачун. Він на пошарпаній бехі влітав на перекриті барикадами вулиці Маріуполя. Він входив до звільненого від окупантів Слов'янську та Краматорську. Він тримав на руках помираючого товариша в ту страшну ніч під Іловайськом. Він, втискаючись в землю, вижив під градом снарядів на перерита російської артою Саур-могилі. Він 242 дня утримував покритий руїнами клаптик землі, колись називався Донецьким аеропортом. Він випустив весь БК своєї шестьдесятчетвёркі по виродкам в Дебальцевому, поки вони нескінченною хвилею йшли на наші позиції. Він пройшов через полум'я Мар'їнки і Широкино, Старогнатівки і Ізвариного, Авдіївки і Червоного Лиману. Пройшов і вистояв. Адже він - український солдат.

Він пережив відчай. Смерть товаришів. Боягузтво і зрада командирів. Прокльони одурманених місцевих жителів, які кричали йому в обличчя "фашист". Нестачу амуніції та продовольства. Але не опустив руки, не зламався і не впав духом, адже він - український солдат.

Він воює не за партійні прапори чи ідеї політиків-марнословців. Він воює за мирне блакитне небо над полем стиглої пшениці. За дитячий сміх і посмішки дівчат на вулицях. За тисячі щасливих людей, перед якими він карбував крок у парадному строю на Хрещатику. За те, щоб ми могли провести чергову ніч у затишних ліжках, не чуючи канонади великокаліберних знарядь. За те, щоб над нашою землею майорів наш, синьо-жовтий, прапор. Він бореться за Україну. І він переможе. Адже він - український солдат.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Twitter.

Ctrl
Enter
Если вы заметили ошибку в тексте
Выделите её и нажмите Ctrl+Enter
Также по теме