Хуцпа 80-го левела - это говорить про "осознание ценности человеческой жизни", отдавая заказчику убийства - ненаказанных убийц. То есть, это уже не ложь в обычном понимании - а какая-то порнография духа в особо жесткой форме.
(Далі на мові оригіналу)
...Усвідомлення цінности людського життя з'являється в людстві там і тоді, де з'являється табу на вбивство. Навіть в архаїчному родоплемінному соціумі за вбивство належиться суд не тільки тому, що родичі жертви жадають помсти, - а насамперед тому, що таким чином суспільство демонструє всім сущим і прийдешнім, що воно "свідоме цінности людського життя": свідоме того, що "кров людська - не водиця, проливати не годиться" (с) (і кожен цивілізований народ має в своїй мові збережені аналоги цій формулі.)
Вбивця ж, звільнений без суду, - ознака домінування зовсім інших цінностей, відверте рекрутське запрошення для нових охочих: "Убивайте, шлях вільний!" (в нашому випадку - "За х@хлов ничего не будет!")
(Ба більше - тепер пролита вбивцями кров ляже своїм тягарем ще й на тих, кого буде звільнено коштом їхнього непокарання: така-от класично-мафіозна "пов'язка кров'ю". Тому що карма, як відомо, - сука, а кров - таки не водиця, і за переступ "основного закону метафізики" обов'язково приходить відплата, рано чи пізно. "Вимінюючи" в терориста наловлених бранців на непокараних злочинців, злочин тим самим аж ніяк не анулюють - це фізично неможливо! - а тільки "розмазують" на більшу кількість народу: переводять невинних - у мимовільні співучасники.)
Ну а все разом - це акт колективного, всією країною, ставання навколішки перед державою-терористом, схиляння голови і покірне визнання ГУЛАГівського принципу: "Кто сильный, тот и прав". Welcome to hell.
Тому те, що відбувається зараз - це фактично плебісцит: поділ на тих, хто згоден на ГУЛАГ, бо сподівається влаштуватись при кухні, - і тих, хто каже: "Ні, покидьки, йдіть туди самі".
Ось так усе насправді просто.
І середини тут - ні, немає..
Джерело: facebook.oksana.zabuzhko
