Начнем с того, что наш "преЗЕдент" не может без сценических эффектов. Поэтому и первую свою "живую" пресс-конференцию он тоже превратил в настоящее шоу. Он даже получил сертификат мирового рекорда, поскольку пресс-марафон продолжался более 14 часов.
Организовал мероприятие на городском рынке еды, а не в каком-то там зале для подобных случаев.
Устроил кастинг для журналистов, позволив госпоже Мендель аккредитовать коллег, как тот известный монах отбирал горошины в своем огороде...
300 прошли, а наиболее известные его критики - не получили такой чести.
Подходы к президентскому те... ой, к президентской фигуре были ограничены: к столу приглашали по 10-12 душ, чтобы они в турбо-режиме (известное по Раде преЗЕдентське ноу-хау), за полчаса, что-то спросили и получили что-то в ответ. ВСего было задано, как подсчитали дотошные, более 500 вопросов. Сколько было ответов, не подсчитывали, но некоторые явно на ответ не тянули.
Впрочем, ответы тоже были исключительно в стиле турбо. Иногда они вызывали жалость, потому Зе же жаловался на жизнь. И это могло бы быть очень смешно, если бы...
А еще - Зе опоздал, потому что бегал и не добежал. Он извинился и мило улыбнулся. Ну, прямо, как один деятель, который никогда и никуда не долетает вовремя, даже к папе Римскому.
Итак...
(Далее - на языке оригинала)
* * *
Питання про відносини та події з Трампом, звісно, було найпершим. Зе пожалівся на те, що нічого не знав про призупинення допомоги, не піддавався на якийсь там тиск, та розповів про "втомлені відносини" між США і Україною, які треба було якось оживити, що він й намагався зробити, хоча ніколи б не опублікував стенограму перемовин із лідером США і, звісно, ніколи не опублікує тексти переговорів із лідером РФ, бо це державна таємниця, що може зашкодити дипломатичним відносинам... Ніби-то у нас такі добрі відносини із РФ, що їх треба берегти:
"Я не готовий публикувати мої розмови. Я навіть не опублыкував мою розмову із паном Трампом. Я головнокомандуючий, а не телеведучий якогось каналу. Я не займаюся піаром, в мене нема роздумів, як порушити "червоні лінії". Але тактика є тактика. А стратегія є стратегія. Я не повинен показувати всім свої перемовини з тим чи іншим лідером будь якої країни..."
* * *
Про відносини з РФ питали багато. Відповідей теж було багато.
Президент назвав Україну і Росію сторонами конфлікту на Донбасі.
Під час нормандської зустрічі президент хоче повернути у порядок денний питання Криму.
Президент вважає, що в України є можливість розмовляти з Росією.
Президент вважає, що всі - і в Україні, і в Європі - розуміють його правоту у питанні повернення Цемаха, хоч Нідерланди і кажуть, що засмучені цим фактом.
* * *
Президент пообіцяв триматися місії завершення війни:
"Я хочу нагадати, якого Зеленського обирало суспільство, - Президента, який закінчить війну. Саме таким я і залишаюсь, і я завжди буду залишатись такою людиною. Головна моя мета, і це моя головна лінія, моя особиста лінія, і я думаю, що саме це моя місія".
Зе повідомив, що Україна готова на будь-які серйозні кроки, щоб якомога швидше завершити війну на сході України і повернути під контроль Києва окуповані території.
Тобто, що ми маємо розуміти із цієї відповіді? Що в нього є місія. Що він зробить все, щоби її виконати. Будь-які серйозні кроки. Але чи знаємо ми, якою ціною він збирається це зробити? І що йому важливіше: подобатися своїм виборцям, чи доля України?
* * *
Зеленський виступив за введення миротворців на кордон між РФ і Україною та пояснив неможливість розкриття планів щодо відведення військ, бо це - військова таємниця. Він пожалівся, що впровадження формули Штайнмайєра не відбулось, з "Мінська" він "виходить, як може", а якщо не буде контроля за Донбасом, він взагалі відмовиться від цієї формули.
* * *
Президент пожалівся, що у складностях "Мінську" винен зовсім не він, у всьому винен Порошенко, а йому все просто дісталося у спадок:
"У Мінських угодах ще є відвід, який ми собі не можемо дозволити. Ось що мені з цим робити? Я не можу собі цього дозволити — а там підписали. Підписав той незалежний президент... Підписали люди, який зараз ходить і говорить:"Ай -яй-яй". Я як Ван Дамм — в конкретному шпагаті. Було б три ноги — на три ноги б мене посадили. А якщо мені скажуть: "Далі, Володя Зеленський, йди по Мінську", тоді я прийду до вас і скажу: "А зараз, шановне товариство, давайте сядемо всі разом на цей шпагат і разом будемо відповідати за кожне життя".
* * *
Багато говорили про протести проти виконання формули Штайнмайєра" та про можливість нового Майдану.
Президент визнав, що комунікаційно "їхні" хлопці програли, бо під час масових протестів проти “формули Штайнмаєра” у його команди було недостатньо комунікації з українцями.
Президент заявив, що не боїться нового Майдану. За його словами, він готовий покинути свою посаду, якщо народ України цього захоче.
“Я нічого не боюся. У будь-який момент, в будь-яку секунду, якщо суспільство захоче, щоб я не був президентом – кровопролиття не буде, я спокійно до цього ставлюся. Але люди повинні знати, що вони виберуть. Вони не виберуть припинення війни, вони будуть обирати серед товарів меню, які є на ринку, продажному і політичному ринку..."
* * *
На питання журналістки про те, чи розуміє він, що реалізація формули Штайнмаєра може привести до внутрішнього конфлікту в країні, Зе відповів так: "Я вважаю, що це неправда. Це неправда, тому що в суспільстві запит на припинення війни. Якщо будуть підігрівати це питання формули Штайнмаєра і далі, то може бути все, що завгодно".
* * *
На інші питання президент відповів наступне:
- він - добрий президент;
- він не займається популізмом;
- його команда опрацьовує питання щодо продажу землі іноземцями;
- ніхто не хоче бути губернатором;
- партію "Слуга народу" хочуть розколоти;
- Портнов не має жодного стосунку до Офісу Президента;
- зараз немає можливості поставити крапку у справі Майдану;
- ЗМІ в Україні мають бути незалежними і українськими;
- Аваков перебуває на випробувальному терміні;
- концептуальні закони треба прийняти у найближчі два роки, тобто - якнайшвидше, хай навіть із помилками, бо їх можна виправити й потім, під час обговорень у комітетах, прийняти важливіше, бо інакше - нічого не вийде встигнути, але... які саме концептуальні закони треба прийняти і що саме встигнути зробити, часу розповісти йому не вистачило, бо ж турбо-режим!
Далі буде.
Ірина Шевченко, Ізюм
