В цей день, 16 листопада 1990 року на екрани США вийшов фільм Кріса Коламбуса «Один вдома» з 10-літнім Маколеєм Калкіним у головній ролі. Успіх фільму, який був найкасовішою комедією до 2011 року, дав привід зняти ще чотири сиквели, лише один з яких став особливо успішним.
Ідея стрічки «Один вдома» виникла у сценариста і режисера Джона Х'юза під час зйомок стрічки «Дядечко Бак» за участю 9-річного Маколея Калкіна.
Вражений його грою, Х'юз написав сценарій, розвинутий з однієї із сцен «Дяддечка Бака», і досить швидко підписав контракт з кінокомпанією «Warner Bros», проте із-за проблем з фінансуванням проект був перекуплений «20th Century Fox» і доручений режисеру-початківцю 32-річному Крісу Коламбусу.
Незважаючи на те, що сценарій був написаний значною мірою під Маколея Калкіна, Коламбус провів кастинг з понад ста кандидатів, переконавшись у правильності вибору Джона Х'юза.
Роль Гаррі спочатку пропонувалась Роберту Де Ніро, але він відмовився, і основного негативного персонажа зіграв Джо Пеши, який щойно отримав «Оскар» за стрічку «Хороший хлопець».
Щоб наганяти більше страху на Калкіна, він старанно уникав його на знімальному майданчику, лихословив і в одній зі сцен прокусив тому палець до крові.
В ході зйомок Крісу Коламбусу довелось вносити корективи: із-за обмеженого фінансування він відмовився від концепції, що будинок, де жив Кевін, персонаж Калкіна, наводить на нього жахи оживаючи під час снів, а задля педагогічного ефекту додав нового персонажа - старого Марлі, який навчає Кевіна Макаллістера цінностям сімейного життя.
Знімальний процес почався 14 лютого 1990 року і закінчився за три місяці - кілька сцен були зняті в Парижі, а більшість - у Чикаго, де й відбувся прем'єрний показ 10 листопада 1990 року; у широкий прокат в США стрічка вийшла 16 листопада, а 25 грудня була показана телеканалом FOX.
Стрічка виявилась настільки популярною, що залишалась у прокаті і після Різдва до початку лютого, і за підсумками 1991 року стала у США найкасовішою комедією і третьою серед усіх жанрів.
В Україні фільм з'явився цього ж року в піратських копіях, а офіційно вперше був дубльований російською на київській студії ім. Довженка і вийшов у прокат 27 грудня 1993 року.
Роль Кевіна Макаллістера принесла Макколею Калкіну номінацію на премію «Золотий Глобус», а фільму «Один вдома», який зібрав більше півмільярда у світовому прокаті - запис у «Книзі рекордів Гіннеса» як найкасовіша комедія.
Його комерційний успіх спонукав успішний сиквел «Один вдома 2: Загублений в Нью-Йорку» з тими ж акторами, сценаристом і продюсером наступного року і ще три невдалих сиквела в 1997-у, 2002-у і 2012-у роках.
Ставши найдорожчим актором-дитиною, Калкін тривалий час не зміг позбутися свого амплуа шкодливого хлопчика і більшість його наступних стрічок виявилися провальними і з комерційної і з мистецької точок зору.
Для режисера ж Кріса Коламбуса «Один вдома» став початком успішної кар'єри - він зняв всесвітньо відомі блокбастери «Місіс Даутфайр», двох «Гаррі Поттерів», три «Ночі у музеї» і номіновану на «Оскар» стрічку «Прислуга».
Цей день в історії
