Теоретична та наукова діяльність українського вченого у галузі космонавтики допомогли людству ступити на Місяць. Говоримо сьогодні про Олександра Шаргея, і'мя якого довгий час було забуте на Батьківщині.Друге і'мя цієї видатної людини Юрій Кондратюк (під цим іменем його увічнено в Залі слави Космічного музею в США). Хто була ця людина і яким чином здобула таке визнання поза межами України та тодішнього Радянського Союзу?
Народився Олександр Шаргей у Полтаві в червні 1897 року. Ім’я Юрія Кондратюка взяв через побоювання про свою подальшу безпеку після приходу радянської влади, під цим іменем і став відомий в науковому світі завдяки так званої «теорії траси Кондратюка», яка лягла в основу подорожі американської астро-місії на Місяць.
Був офіцером царської, а згодом — Білої армії. Дезертирував, змінив ім’я, справжній носій цього імені помер 1921 року, документи померлого Кондратюка Шаргею допомогла отримати його мачуха.
В той же час починає вивчення завдань космонавтики та основних потенційних способів мандрувати за межі Землі. Роботу дослідник вів незалежно від Костянтина Ціолковського.
У праці «Завоювання міжпланетних просторів» (1929 рік) вивів основне рівняння польоту ракети, розглянув енергетично найвигідніші траєкторії космічних польотів, виклав теорію багатоступеневих ракет. Там же визначив необхідність використання багатоступеневих ракет та ракетного палива за спеціальним рецептом, потенційне створення міжпланетних баз та використання гравітаційних полів на інших планетах.
Мало хто знає, але перший винахід Кондратюка-Шаргея не стосувався космонавтики: він збудував дерев’яний елеватор без жодного цвяха, місткість якого складала 10 тис тонн.
Паралельно із основною роботою механіка в «Сибхліббуді», він надіслав до Головнауки у Москву рукопис «Про міжпланетні подорожі». Цей рукопис академіки та професура оцінили дуже високо, а офіційна радянська влада почала шукати того, хто взагалі міг таке написати за межами закритих НДІ.
У січні 1929 року в Новосибірську власним коштом він видав книгу «Завоювання міжпланетних просторів», а вже на початку 1930 року був засуджений за неправдивим звинуваченням у шкідництві, посаджений до одиночної камери і підданий низці допитів.
За результатами кримінальної справи потрапив у «шарашку» — конструкторське бюро ОДПУ інженером-конструктором, де перебував за ґратами та працював до 1932 року.
В період ув’язнення виконав ескізний проект для конкурсу з вітроенергетики, який передав «на волю», проектом зацікавився тодішній нарком важкої промисловості Серго Орджонікідзе — і Кондратюка-Шаргея повезли до Москви для зустрічі із наркомом, а згодом звільнили з тюрми.
Пізніше в Новосибірську працював над проектом потужної Кримської вітроелектростанції. Наступного року продовжив цю роботу в Харкові. Проект передбачав вітроелектростанцію потужністю в 12 тис кіловат, у той час як зарубіжні аналоги обмежувалися сотнею. Мала бути побудована вітрова щогла заввишки в 165 метрів. Вітрова електростанція побудована не була, але розробки українця лягли в основу побудови Останкінської телевежі (вкрадена технологія принесла співробітнику Кондратюка Нікітіну Ленінську премію).
У 1939 році Кондратюк очолив відділ проектно-експериментальної установи вітроелектростанцій у Москві. Здавалося, що це було підвищення, але насправді ні: проект альтернативної енергетики в Криму, де на Ай-Петрі будували небачену вітрову електростанцію, було закрито після того, як 1937 року застрелився Орджонікідзе, а самого Кондратюка звинуватили в гігантоманії.
1941 року почалася Друга Світова, і науковець, так і не отримавши звання кандидата технічних наук, пішов добровольцем на фронт, ставши телефоністом. Точна дата загибелі невідома, але за свідченнями очевидців та дослідників вважається, що до кінця лютого 1942 року під Кіровом він був ще живий. Загадковість загибелі українського фізика-експериментатора породила безліч міфів: в СРСР довгий час поширювалася версія, що Кондратюк допоміг створити німцям ракету «Фау», або що його папери потрапили до німецької розвідки після його смерті. Місцем поховання вважається братська могила в Кірові Калузької області РФ.
На теоретичному рівні Кондратюк-Шаргей вперше обґрунтував економічну доцільність вертикального злету ракет, створення проміжних баз під час польотів, гальмування у верхніх шарах атмосфери, використання сонячної енергії космічними апаратами, прорахував трасу для ракети на Місяць. Остання розробка була використана в США під час запуску «місії Аполлон». Факт цього визнано було керівниками програми та підтверджено у журналі Life.
Окрім імені в Залі слави космонавтики в США, ім’я Юрія Кондратюка носить музей авіації та космонавтики у Полтаві, а також астероїд 3084 та кратер на зворотньому боці Місяця.
