Вперше в історії людства сталося так, що в світі зараз більше людей похилого віку, ніж маленьких дітей.
Нинішні тенденції вказують на те, що до 2050 року ця різниця стане ще значніше – на кожну дитину до п’яти років буде припадати більше ніж дві особи, яким за 65.
Цей тренд демографи виявили і відстежують вже давно: в більшості країн люди живуть дедалі довше і мають все менше дітей. Крістофер Маррей, директор Інституту оцінки стану охорони здоров’я при Вашингтонському університеті, говорить: “Буде дуже мало дітей і дуже багато літніх людей, яким за 65, що зробить дуже важким підтримку світової спільноти в нормальному стані”.
Частка тих, кому більше 65 років, в деяких країнах і регіонах за даними ООН і Світового банку: Японія 27%, Італія 23%, Євросоюз 19,7%, США 15,4%, Китай 10,6%, Бразилія 8,5 %, Туреччина 8,15%, Індія 5,9%, Іран 5,4%, Близький Схід / Північна Африка 4,9%, Африка на південь від Сахари 3%.
Маррей – автор доповіді 2018 року, в якому він вважає, що майже половині всіх країн світу загрожує “банкрутство народжуваності” – дітей народжується недостатньо для того, щоб підтримувати кількість населення тієї чи іншої держави.
“Подумайте тільки про всі глибокі соціальні і економічні наслідки, які загрожують суспільству, в якому дідусів і бабусь більше, ніж онуків і онучок”, — додає він.
Згідно з даними Світового банку, в 1960 році коефіцієнт народжуваності в світі становив близько п’яти дітей на кожну жінку. Майже через 60 років він скоротився вдвічі – до 2,4.
У той же час суспільно-економічний розвиток пішов на користь тим, хто народився в наш час. У 1960 році люди в середньому жили трохи довше 52 років. Нинішня ж очікувана тривалість життя досягла 72 років.
Це означає, що нам потрібно все більше і більше ресурсів у міру того, як ми старіємо. Тиск на пенсійну систему і систему охорони здоров’я зростає. Проблема старіння населення гостріше в розвинених країнах. Там, як правило, нижче народжуваність, і причина цього, в основному, — економіка: рівень дитячої смертності нижче, засоби контролю над народжуваністю загальнодоступні, а ростити і виховувати дітей – досить дорого. У таких країнах жінки часто народжують пізніше і тому мають менше дітей.
Більш високі стандарти життя означають, що люди живуть довше. Найкращий приклад – Японія, де очікувана тривалість життя – близько 84 років (найвища в світі) і де 27% населення старіше 65 (теж найвищий показник в світі). А яка в Японії частка тих, кому ще не виповнилося п’яти років? За даними ООН, близько 3,85%.
І та, і інша цифри вже давно турбують японську владу, і в минулому році уряд країни оголосив про намір змінити обов’язковий вік виходу на пенсію – з 65 до 70 років. Якщо (і коли) це буде втілено в життя, працівники в Японії будуть виходити на пенсію в більш старшому віці, ніж де-небудь в світі.
Але дисбаланс, про який ми говоримо, загрожує і країнам, що розвиваються. У Китаї частка літніх людей менше, ніж в Японії (10,6% від загальної кількості населення), але через суворі заходи щодо обмеження народжуваності, введених в 1970-ті, в другій за величиною економіки світу країні відносно низький коефіцієнт народжуваності – в середньому 1,6 дитини на жінку. І тих, кому ще не виповнилося п’яти років, на материковому Китаї зараз менше 6% від всього населення.
Серед держав, де висока народжуваність, домінують країни Африки. Наприклад, Нігер – “сама фертильна країна в світі”: там у 2017 році в середньому на жінку припадало 7,2 народження дитини. Однак у тих же самих країн – високий рівень дитячої смертності. У Нігері – 85 дітей на кожну тисячу, один з найвищих в світі.
Для демографів цифра 2,1 – магічна. Вважається, що такого коефіцієнта народжуваності досить для того, щоб населення себе відтворювало. Найсвіжіші дані ООН свідчать: тільки трохи більше половини країн світу (113) відповідають цій вимозі.
Дослідники вказують також, що країнам з більш високою дитячою смертністю і нижчою очікуваною тривалістю життя необхідний коефіцієнт 2,3, а цей поріг досягнуто тільки 99 державами.
Через скорочення народжуваності в багатьох країнах населення, швидше за все, досить сильно зменшиться – незважаючи на те, що загальне населення планети зростає (очікується, що до 2024 року воно досягне 8 млрд).
Зменшується і старіюче населення… Це перш за все означає зниження числа працівників, що веде до зниження продуктивності, що веде в свою чергу до уповільнення економічного зростання. У листопаді минулого року МВФ попередив, що через старіюче населення економіка Японії протягом наступних 40 років може скоротитися більш ніж на 25%.

