Так живуть люди в лінії фронту.
Сергій та інші волонтери намагаються допомогти їм самим необхідним – налагодили випічку хліба, обладнали перукарню, привозять медикаменти та продукти.
Евакуація населення з прифронтових районів – це прямий обов’язок держави.
Але люди досі живуть у будинках, що стоять на лінії фронту, тому що іншого виходу у них немає – без підтримки держави вони в інших регіонах приречені бомжувати разом з дітьми. У кого були заощадження, родичі або робота в мирних містах – давно вже поїхали. Залишилися ті, кому дійсно потрібна допомога, бо будь в іншому місці хоча б житло, вони давно б поїхали.
Це не космічні суми, які розорять Україну. До того ж, допомога з-за кордону йде (правда, незрозуміло куди зникає), а під конкретні проекти її давали б ще охочіше.
Два роки держава не виконує своїх прямих обов’язків, спихаючи все на волонтерів, які не в змозі допомогти кожному.
