Слово з Голландії: Так здоровий Путін чи психічно хворий? – Роберт Ван Ворен

Дарья Вишнякова
Автор Дарья Вишнякова - Журналіст
5 хв читання

Слово з Голландії: Так здоровий Путін чи психічно хворий? - Роберт Ван ВоренМене часто запитують: осудний російський президент або психічно хворий? Аргумент простий – хіба може людина, що доводить свою країну до стану ментальної істерії, не страждати від психічного відхилення? Мовляв, нормальні люди таких вчинків не здійснюють.

Але таке сприйняття реальності спотворене. Нормальність – досить невизначене поняття. Воно значною мірою визначається соціокультурними цінностями, які з плином часу можуть відчутно змінюватися. Те, що зараз здається нормальним, ще півстоліття тому могло вважатися виходять за рамки розумного. Найяскравішим прикладом є гомосексуальність, яка до 1973 року класифікувалась ВООЗ як психіатричне відхилення. І хоча в цивілізованих суспільствах гомосексуальність – варіація норми, в багатьох країнах вона досі вважається злочином.

У 1970-1980 роках в Голландії провели чудову соціальну кампанію: по всій країні розвісили постери у формі дзеркала з написом: “Чи зустрічали ви коли-небудь нормальної людини? Вам сподобалося? “Коли в 1987 році радянський психіатр, вперше побував на Заході, побачив такий плакат, то попросив мене пояснити його сенс. Для нього світ залишався чорно-білим: ти або нормальний, або ні. “Послухай, половина жителів Амстердама – божевільні, але це не означає, що вони не є нормальними”, — відповів я. Для радянського психіатра це виявилося занадто.

Всі нацистські лідери пройшли психіатричне обстеження і були визнані нормальними
Історія вчить: ті, хто брав участь у злочинах на зразок масових вбивств або тортур, в більшості випадків не є психічно хворими. Люди з відхиленнями не здатні себе контролювати, а жорстокому режиму потрібні легко керовані, готові підкорятися наказам, тобто – здорові. Навіть ляльководи, які стоять за такими режимами, до жаху нормальні.

Під час Нюрнберзького трибуналу всі нацистські лідери пройшли психіатричне обстеження і були визнані нормальними. Один з психіатрів, які проводили процедуру, навіть вигукнув: “Вони набагато нормальніші, ніж став я після того, як їх обстежив”. Вдобавок у більшості виявився досить високий IQ, найнижчий показник, 122, був у керівника Головного управління німецької розвідки Ернста Кальтенбруннера.

Повертаючись до Путіна, хочу провести цікаву історичну паралель між ним і його духовним наставником Юрієм Андроповим, який керував КДБ під час активної кампанії, спрямованої проти “ідеологічних диверсій” в 1967-1982. Андропов, що почав кар’єру в 1940 році в недавно окупованій Карелії і брав участь у ліквідації потенційних опонентів радянського режиму, в 1956 році став послом СРСР в Угорщині. Під час угорського повстання він виявився замкнений у радянському посольстві в Будапешті. З вікна Андропов спостерігав, як агентів угорських спецслужб вішали на ліхтарних стовпах уздовж вулиці. Згодом він пообіцяв собі, що подібне ніколи не повториться.

Володимир Путін, який почав кар’єру в КДБ за Андропова і працював в Дрездені (у Східній Німеччині), виявився замкнений в будівлі КДБ у кінці 1989 року (демонстранти захопили приміщення східнонімецьких спецслужб Штазі, розташоване через дорогу, а потім атакували і будівля КДБ). Протестуючі вже увірвалися на територію, коли Путін вийшов вперед і застеріг: “Мої люди відкриють вогонь, якщо ви підете далі”. Демонстранти відступили. Незабаром НДР розпалася. Путін і його сім’я виїхали з Дрездена в Ленінград. Такий кінець кар’єри в КДБ був, безсумнівно, не менш травматичний для Путіна, ніж угорські події для Андропова.

Але Путіну, схоже, бракує інтелекту Юрія Андропова, який в останні місяці життя визнав, що вторгнення в Афганістан було жахливою помилкою. Андропов розумів, що його країні слід утриматися від дорогих військових операцій за кордоном, а Путін використовує їх в якості основного інструменту своєї міжнародної політики.

Путін цілком нормальний, повірте мені. Звичайно, на його поведінка впливає важка юність і практично провальна кар’єра в КДБ – адже він вірив у те, що виявилося всього-навсього потьомкінським селом. Знаменитий британський психіатр Саймон Барон-Коен у своїй книзі Наука зла називає головний фактор, що визначає поведінку людей на зразок Володимира Путіна. Це нездатність до співчуття. Читаючи книгу, я не міг позбутися постійно спливає перед очима образу російського президента.

Але нездатність до співчуття не є психічним відхиленням. Тому варто визнати, Путін – такий же, як ми, і людство повно маленьких путіних, готових заподіювати біль іншим, оскільки самі відчувати її нездатні.
Роберт ван Ворен

Колонка опублікована в журналі Новий час від 10 жовтня 2015

Поділитися статтею
Журналіст
Журналіст InfoKava. Пише про актуальні події в Україні та світі.
Коментарів немає

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *