Поезія: «РАБ» – Віталій Кашоїд



Крокує раб, в кайданах руки,
заклало вуха від брехні.
Приречений – на вічні муки –
так і помре, у незнанні.

Не пожаліє його доля,
усе на світі відбере.
Не зрозуміє слова “воля”,
рабом знедоленим помре.

Помре, в обмані можновладдя,
в ілюзіях своїх.
У світі хаосу й безладдя,
де жити чесно – просто гріх.

І ти від них,
пощади не чекай.
Радій, що ще в живих,
і завжди пам’ятай:

Ми всі раби,
хоч не з своєї волі.
Від болю, чи журби,
так і загинемо в неволі.

THEMRDIDENKO.COM