Ще кілька років тому абсолютна більшість гастролерів приїздили до Харкова з Росії. Проте після анексії Криму все різко змінилося: зустріти російських артистів у місцевих театрах тепер майже неможливо.
Харків ще з радянських часів вважався визначальною точкою на карті гастрольних маршрутів. "Якщо Харків програму або спектакль прийняв, можна сміливо прокатувати їх по всіх сценах СРСР", - казали артисти.
Всього у Харкові сім державних театрів, ще півтора десятки - недержавних театрів та студій, що пропонують глядачеві як класику у новому прочитанні, так і п'єси сучасних драматургів.
Театрально-концертна афіша міста завжди була великою та строкатою і при цьому вельми одноманітною з географічної точки зору. 90% гастролерів приїздили з Росії.
Це різко змінилося з анексією Криму та початком війни на сході України.
В'їзд до України заборонили тим, хто публічно підтримав анексію Криму, а також тим, хто порушував українське законодавство і в'їжджав на півострів не через українські пункти пропуску.
Член Національної спілки театральних діячів, театральний критик Юрій Хомайко переконує, що харківський глядач не так вже й багато втратив.
"Росіяни ще років за п'ять до війни помітно знизили планку та переважно привозили антрепризи: одна "зірка" серіалів в оточенні третьорядних акторів часто на посередній сценарній основі робили "чьос" Україною", - каже пан Хомайко.
Звичайно ж, були і гастролери, яких із задоволенням згадує, наприклад, директор Харківського академічного драматичного театру ім. Шевченка Маргарита Сакаян: "Раніше на сцену нашого театру виходили зірки РФ першої величини - Меншиков, Джигарханян, актори МХАТу".
Тепер дозвіл на виступи артистів з РФ дає СБУ.
Вона орієнтується не лише на "Перелік осіб, які створюють загрозу національній безпеці", що затверджений Міністерством культури України і постійно поповнюється, але також може перевірити й акаунти потенційних гастролерів у соцмережах.
Директор Харківського академічного драматичного театру ім. Шевченка Маргарита Сакаян розповідає:
"Ми ніколи не робили ставки на заїжджих артистів. Аншлаг на виставі нашого театру приносить незрівнянно більше грошей, ніж прибуток від оренди. А з початком війни глядачів стало не менше, а більше. Навіть дивно таке говорити, але ми завдяки відсутності російських гастролерів тільки виграли! Бо вся Україна поїхала до нашого театру", - розповідає вона.
Схожа ситуація і в Харківському національному академічному театрі опери та балету ім. Лисенка. Потік глядачів зріс у чотири рази, а прибутки від квитків - утричі.
Заступниця гендиректора з маркетингу та розвитку Ольга Євдокимова каже, що театр приймає щомісяця 4-6 гастролерів. І вже не російських, а українських та європейських.
"Творча група з Нідерландів поставила у нас оперу "Шукачі перлин", що пройшла з великим успіхом. Хореограф з Франції Йохан Нус поставив балет "Маленький принц", який харків'яни теж зустріли із захватом. У січні цього року ми підписали угоду з Opera Europa - організацією, яка об'єднує близько 200 театрів і фестивалів із 34 країн", - розповідає пані Євдокимова.
Театральний критик Юрій Хомайко помітив ще одну тенденцію: харківські театри, які ставили свої спектаклі російською мовою, можливо, з розрахунку на гастролі в РФ, зараз переклали їх українською.
"Бо хіба що в Одесу ще можна привезти російськомовний продукт, а в інших українських містах такі вистави збирають менше глядачів", - каже він.
Антрепренер Михайло Бондаренко - один з тих, хто останні 20 років формували гастрольну афішу України. Він уточнює:
"У нас є сучасний український театр. Ірма Вітовська, Ростислав Держипільський (Івано-Франківськ), Максим Голенко - Дикий театр, Стас Жарков - театр "На Лівому березі", - ці прекрасні талановиті люди зайняли нішу, де колись панували росіяни".
Джерело: https://www.bbc.com
