» » » Родом из Украины: Ян Сатуновский, поэт
Всі новини

Родом из Украины: Ян Сатуновский, поэт

Ян Сатуновський - поет, учасник Великої Вітчизняної війни. Його ім'я мало кому відоме в Україні - він не був поетом, який був на слуху, та й малоймовірно було це в СРСР, де публікували вибірково і тільки те, що відповідало епосі і строю. Але його любили читати діти: у 70-х роках вийшов понад десяток його збірок віршів для дітей.

А ось вірші, які були написані явно "не для друку", не ввійшли ні в які збірники. Сьогодні виповнилося 105 років від дня його народження.
Про Сатуновського розповідає кінознавець Вікторія Вінтер.

Народився Яків (Ян - псевдонім) Абрамович Сатуновський 23 лютого 1913 року в Катеринославі (пізніше Дніпропетровськ, нині Дніпро). В кінці 20-х років навчався в Москві, в технікумі. Зблизився з поетами-конструктивістами. У 1931 повернувся до Дніпропетровська, в 1938 закінчив Дніпропетровський університет за фахом фізична хімія. До війни працював в НДІ в Дніпропетровську. Пройшов всю війну, був поранений. Після війни влаштувався в підмосковному місті Електросталь, працював інженером-хіміком. В СРСР публікувалися тільки його дитячі книги. З середини 70-х років друкувався на Заході, в емігрантській пресі. Від видання книги в Парижі Сатуновський відмовився, побоюючись репресій проти рідних. Помер в 1982 році.


Про себе розповідав у автобіографії:


"Я народився в 1913 році в Катеринославі - Дніпропетровську. В цьому місті я навчався, закінчив школу, Університет, звідси пішов «на німця». У селі Великі Весніни був поранений (в груди), потім лікувався, був в Ной-Лімбурзі, Фрейбурзі , Вінер-Нейштадті, проїздом в Дрездені і, до речі, десь в Румунії, забув.


Відразу після війни перебралися в підмосковну Електросталь. Тут я працював, поховав своїх старих, тут доживаю життя. Усе.


Майже тисячу разів я відчував себе щасливим - коли мені траплялося написати вірш. Без будь-якої причини несподівано розстроїшся, затужиш, відключений від навколишньої дійсності, і ось уже ти чуєш (не вухами!) якісь слова, словосполучення, а вони складаються в дольники, в ямби, верлібр.


Вірші - моє життя... "


Далеко от Днепропетровска,
на невзятых подступах к Москве
между Фейгиной и Островской
наша мама лежит в песке.
Мы ей
мёртвой
глаза закрыли,
сколотили гроб
из досок,
на верёвках спустили,
зарыли
в этот серый сырой песок,
и поставили чёрный камень,
чёрный камень, на глазу бельмо.
И живём теперь сами, без мамы;
курим, ленимся, пьём вино."


О себе говорил: "Я - не поэт, не печатаюсь с одна тысяча девятьсот тридцать восьмого года..." Да, не поэт в привычном смысле слова. Не такой как все - это тоже про него. Он любил "коверкать" слова, у него не встретишь правильного метрического рифмованного стиха, стихи короткие (стихи-реплики,как называл их Геннадий Айги). Его поэзия ироничная, иногда лиричная и очень живая.


***
Один идейный товарищ
жаловался мне на другого:
"подумать, без году неделя в партии,
и уже такая проблядь, такая проблядь!"
На что –
беспартийная сволочь,
живущая смирно впроголодь –
я только пожал плечами.
О, совесть
нашей эпохи,
будь оно проклято!


***
Стукачи,
сикофанты,
сексоты,
Рябов,
Кочетов,
Тимашук,
я когда-нибудь всё напишу,
я сведу с вами счеты,
проститутки
и стихоплеты.

Корнейчук,
где твой брат Полищук?
Не прощу.
28 декабря 1961


***
Весело, звонко;
вечером блямс фонари об замерзшие стекла
вдребезги;
и было так чисто
и скользко,
что казалось, снежинки летели не с неба,
а возникали из воздуха.

18 января 1976


***
Хочу ли я посмертной славы?
Ха,
а какой же мне еще хотеть!

Люблю ли я доступные забавы?
Скорее нет, но может быть, навряд.

Брожу ли я вдоль улиц шумных?
Брожу,
почему не побродить?

Сижу ль меж юношей безумных?
Сижу,
но предпочитаю не сидеть.

20 июля 1967


***
До́ма-не-до́ма,
сонные щебеты сена-соломы,
как я хотел раствориться в России,
не растворила...

7 июня 1977


***
«Свободу» надо раскавычить.
Россию можно закавычить.

2 октября 1973


***
Одеяло с пододеяльником
– поскорей укрыться с головой.
Не будите меня – я маленький,
я с работы, и едва живой.

Я свернусь калачиком
на краешке
у гремящей, как тоска, реки.
Старики,
откуда вы всё знаете?
Что вы знаете,
старики?

12 июня 1965


***
Мой язык славянский – русский.
Мой народ смоленский, курский,
тульский, пензенский, великолуцкий.

Руки скрутят за́ спину,
повалят навзничь,
поллитровкой голову провалят –
ничего другого
я не жду от своего
народа.

11 ноября 1963


***
14 апреля
Маяковский
покончил жизнь самоубийством.

А жить
становилось лучше,
жить
становилось веселей,
поэтому
смерть поэта
устраивала генсека.

26 ноября 1968


***
Затмись, светило,
свети вполсилы.
Вознесенский Андрюша,
Трехугольная груша,
Болтун чудак, разиня,
не суйся в драку –
отрекут от России;
а меня, читаку,
оплетут,
околпачат,
оглоушат,
проведут на мякине,
на могильной глине.

26 мая 1963


***
На носу декабрь. На дворе снежок.
под снежком ледок, как заметил Блок.
Вот и Блока нет, Пастернака нет,
одиноко мне в ледяной стране.

26 ноября 1964


***
«Лето! Это! Хорошо!» –
пело – тело – и душа.
Оглянуться не успел,
как, на детском самокате,
смерть сама катит в глаза.

29 августа 1974

Якщо ви помітили помилку в тексті, виділіть її та натисніть Ctrl + Enter
Також по темі
Новини партнерів
ОПИТУВАННЯ
Чи повинна Україна допомагати окупованим територіям?
Найпоширеніші види хабарів в Україні
Аналіз запитів українців в інтернеті показав, що найбільше турбує мешканців кожної області України
ЗМІ: мешканці ОРДЛО залишаються без українських пенсій
Борг Києва за електроенергію становить понад 1 млрд грн
Кого читають у Facebook депутати
Краще за тиждень
Мультимедіа
Фотограф з Коростишева показує казковий світ природи: фото
В Кіровоградській області чоловіка розчавило бетонною плитою на подвір'ї власного будинку
У Львові автомобіль збив дівчину на пішохідному переході
Відомий співак збив людину біля церкви
У Дніпрі підірвали авто з дівчиною за кермом