Всі новини

Родом из Украины: Юрий Левитанский, поэт

Вчора був день народження у поета, який відомий всьому світу, але чомусь незаслужено забутий в Україні, де народився. Може, тому, що поїхав звідти ще юнаком - майже все життя його припало на радянські часи. Тоді всі прагнули в найголовнішу столицю - там можна було досягти більше, ніж в провінції. Ми вдячні кінознавцю Вікторії Вінтер, яка нагадала про чудового поета своїм есе на нашому сайті.


Юрій Левітанський - поет і перекладач. Народився Юрій Давидович 21 січня 1922 року в українському містечку Козелець Чернігівської області.


Незабаром після народження Юрія сім'я переїхала до Києва, а потім у Сталіно (нині Донецьк). Закінчивши школу в 1938 р. в Сталіно, Юрій Левітанський їде в Москву, де в 1939 р. вступає до Інституту філософії, літератури та історії (ИФЛИ). Коли почалася Велика Вітчизняна війна, Левітанський пішов воювати. Як військовий кореспондент друкувався у фронтових газетах. Був нагороджений багатьма орденами і медалями за фронтові заслуги.

У 1955-1957 роках Левітанський вчиться на Вищих літературних курсах при Літінституті ім. М. Горького. У 1963 р. поет публікує збірку віршів "Земне небо", яка зробила його відомим.


В одному інтерв'ю Левітанський зізнавався: "Я нетипова фігура. Я давно все закреслив. Війну і цю тему для себе особисто. Я люблю Європу, Відень, Прагу... Коли в Прагу увійшли в 1968-му радянські танки, я просто плакав... "


Левітанський був людиною сміливою, сильною та справедливою. У 1995 році він отримав Державну премію, на врученні якої не побоявся звернутися до президента Росії і закликати його припинити війну на території Чечні.


Юрій Левітанський помер 25 січня 1996 р Москві.


***
Ну что с того, что я там был.
Я был давно. Я все забыл.
Не помню дней. Не помню дат.
Ни тех форсированных рек.

(Я неопознанный солдат.
Я рядовой. Я имярек.
Я меткой пули недолет.
Я лед кровавый в январе.
Я прочно впаян в этот лед —
я в нем, как мушка в янтаре.)

Но что с того, что я там был.
Я все избыл. Я все забыл.
Не помню дат. Не помню дней.
Названий вспомнить не могу.

(Я топот загнанных коней.
Я хриплый окрик на бегу.
Я миг непрожитого дня.
Я бой на дальнем рубеже.
Я пламя Вечного огня
и пламя гильзы в блиндаже.)

Но что с того, что я там был,
в том грозном быть или не быть.
Я это все почти забыл.
Я это все хочу забыть.
Я не участвую в войне —
она участвует во мне.
И отблеск Вечного огня
дрожит на скулах у меня.

(Уже меня не исключить
из этих лет, из той войны.
Уже меня не излечить
от той зимы, от тех снегов.
И с той землей, и с той зимой
уже меня не разлучить,
до тех снегов, где вам уже
моих следов не различить.)

Но что с того, что я там был!..

***
Каждый выбирает для себя
женщину, религию, дорогу.
Дьяволу служить или пророку -
каждый выбирает для себя.
Каждый выбирает по себе
слово для любви и для молитвы.
Шпагу для дуэли, меч для битвы
каждый выбирает по себе.
Каждый выбирает по себе.
Щит и латы, посох и заплаты,
меру окончательной расплаты
каждый выбирает по себе.
Каждый выбирает для себя.
Выбираю тоже - как умею.
Ни к кому претензий не имею.
Каждый выбирает для себя.

* * *
Светлый праздник бездомности,
тихий свет без огня.
Ощущенье бездонности
августовского дня.

Ощущенье бессменности
пребыванья в тиши
и почти что бессмертности
своей грешной души.

Вот и кончено полностью,
вот и кончено с ней,
с этой маленькой повестью
наших судеб и дней,

наших дней, перемеченных
торопливой судьбой,
наших двух переменчивых,
наших судеб с тобой.

Полдень пахнет кружением
дальних рощ и лесов.
Пахнет вечным движением
привокзальных часов.

Ощущенье беспечности,
как скольженье на льду.
Запах ветра и вечности
от скамеек в саду.

От рассвета до полночи
тишина и покой.
Никакой будто горечи
и беды никакой.

Только полночь опустится,
как догадка о том,
что уже не отпустится
ни сейчас, ни потом,

что со счета не сбросится
ни потом, ни сейчас
и что с нас еще спросится,
еще спросится с нас.
1976

***
Кто-нибудь утром проснется и ахнет,
и удивится - как близко черемухой пахнет,
пахнет влюбленностью, пахнет любовным признаньем,
жизнь впереди - как еще нераскрытая книга.
Кто-нибудь утром проснется сегодня и ахнет,
и удивится - как быстро черемуха чахнет,
сохнет под окнами деревце, вьюгою пахнет,
пахнет снегами, морозом, зимой, холодами.
Кто-нибудь утром совсем не проснется,
кто-нибудь тихо губами к губам прикоснется
и задохнется - как пахнет бинтами и йодом,
и стеарином, и свежей доскою сосновой.
В утреннем воздухе пахнет бинтами и йодом,
и стеарином, и свежей доскою сосновой,
пахнет снегами, морозом, зимой, холодами
и - ничего не поделать - черемухой пахнет.
Пахнет черемухой в утреннем воздух раннем.
Пахнет влюбленностью, пахнет любовным признаньем.
Что бы там ни было с нами, но снова и снова
пахнет черемухой - и ничего не поделать!


До написаного можна додати, що серце поета не витримало в момент, коли обговорювалася проблема війни в Чечні. Фронтовик, він розумів, що таке війна. Дуже хочеться думати, що його ім'я ніколи б не з'явилося в списку "діячів мистецтв", які підтримали анексію Криму і війну в Донбасі проти України. Дуже хочеться сподіватися...

А цей вірш знають навіть ті, хто ніколи не чув імені чудового поета Юрія Левітанського, родом з України. Воно написано було давно, коли попереду ще було багато мирних років, і не розділяло нас ніщо. Ми навіть не будемо писати, звідки ці вірші - самі зрозумієте...


Диалог у новогодней елки.

- Что происходит на свете?
- А просто зима.
- Просто зима, полагаете вы?
- Полагаю.
Я ведь и сам, как умею, следы пролагаю
В ваши уснувшие ранней порою дома.
- Что же за всем этим будет?
- А будет январь.
- Будет январь, вы считаете?
- Да, я считаю.
Я ведь давно эту белую книгу читаю,
Этот, с картинками вьюги, старинный букварь.
- Чем же все это окончится?
- Будет апрель.
- Будет апрель, вы уверены?
- Да, я уверен.
Я уже слышал, и слух этот мною проверен,
Будто бы в роще сегодня звенела свирель.
- Что же из этого следует?
- Следует жить!
Шить сарафаны и легкие платья из ситца.
- Вы полагаете, все это будет носиться?
- Я полагаю, что все это следует шить!
Следует шить, ибо, сколько вьюге ни кружить,
Недолговечны ее кабала и опала.
Так разрешите же в честь новогоднего бала
Руку на танец, сударыня, вам предложить.
Месяц - серебряный шар со свечою внутри,
И карнавальные маски - по кругу, по кругу.
Вальс начинается.
Дайте ж, сударыня, руку,
И - раз-два-три, раз-два-три,
раз-два-три, раз-два-три!

Якщо ви помітили помилку в тексті, виділіть її та натисніть Ctrl + Enter
Також по темі
Друга світова вісімдесят років потому: нові цифри втрат. Інфографіка
Найпоширеніші види хабарів в Україні
Аналіз запитів українців в інтернеті показав, що найбільше турбує мешканців кожної області України
ЗМІ: мешканці ОРДЛО залишаються без українських пенсій
Борг Києва за електроенергію становить понад 1 млрд грн
Краще за тиждень
Мультимедіа
Ми безсилі перед природою: "Доріан" знищив частину Багамських островів. Відео
Українська «Стугна» проти ворожої бронетехніки
Дрогобицька трагедія: дім перетворився на могилу. Фото
Річка Дніпро вмирає, екологи говорять про катастрофу. Відео
«Ми живемо у час, схожий на період 300 років тому» – режисер про Полтавську битву. Відео