Поезія: «Зізнання» – Володимир Ярославський

І кожний день, і кожну ніч,
Чогось мені не вистачає.
Чи то кохання віч-на-віч,
Чи то надію в пориванні?..

Без тебе сумно на душі,
І вже якось печально ,
Я закохався в очі чарівні,
Так поетично,гарно.

Ночами зірка ти, у небесах,
Так причаровуєш до себе,
Неначе мрія в моїх снах,
Ти створена для мене.

Незнаю, чи дозволиш ти мені,
Признатися тобі в коханні -
Та я стараюсь від душі,
Я від кохання потопаю!

Можливо біль той не пройшов,
Що заховався в море!
Та знаєш - я тебе знайшов,
Я не віддам тебе ніколи.

І може раптом,десь у далебі,
Де час проходить швидше
Ніж звичайно -
Усе буде взаємно,і буде незвичайно.

THEMRDIDENKO.COM