В Фейсбуке развернулся спонтанный "флешмоб", который начал пользователь с ником Анатолий Штефан Штирлиц. Он задал читателям своей ленты простой и, как оказалось, пронзительный вопрос. Он предложил написать: "Когда закончится война я... Пару слов, ваше первое желание..."
Мы взяли ответы - не все, конечно, их очень-очень оказалось много - на языке оригинала и без имён пользователей. А вы добавьте своё...
- Піду рибалити)))
- Поставлю прапор на кордоні з Мордором)
- Згадала фільм "9 рота". - пити буду,
- Я буду дуже щаслива, що наші захисники повернуться додому.
- Опять смогу приглашать гостей в Киев и не бояться поздно вечером выходить из дома.
- А зараз боїтеся?
- Не очень, но не уютно. Много непонятных людей, много оружия в городе, стараюсь поздно не одна не ходить. Хоть мне и много лет, но того спокойствия нет.
- Буду пить шампанское), а вообще буду счастливой!!!
- Перестану быть военкором и буду писать о рок-музыке. А, и еще: закончу свой учебник по истории США, который начал писать незадолго до начала войны.
- І напишете його українською. Щоб наші діти росли з правильним розумінням якої країни вони діти!
- Відвідаю місця гибелі Братів та Сестер...
- Думаю (УВЕРЕН) самое первое, что у тебя будет фраза:" НУ, ВОТ и ВСЕ......"
- Рвану в Крым...
- В мене теж ця мрія...
- Мрію, що буде велике Свято! !!Буду ходити, як і зараз, на могили Пацанів у нас на цвинтарі...
- Пойду на площадь сносить Ленина.
- А де в нас ще стоїть Ленін?
- В Донецке, пока стоит...
- Поїду допоможу валяти.
- Буду плакати від щастя і плакати від болю за загиблими, ув'язненими, скаліченними, зниклими без вісті.
- Повернусь до Криму...
- Одразу поїду на Майдан. Святкувати, плакати від щастя, обійматись.
- Пойду к тем, кого с нами нет. Стану на колени перед ними и возложу цветы.
- Буду рыдать... как хочется,чтобы родной мой человек был уже рядом,чтобы не гибли наши ребята,чтобы дети видели своих родителей рядом. Слава Героям Ато!!! Молюсь за Вас!
- Пройдусь улицами родного города. Наедине со своими мыслями.
- Я женюсь. Заново организую какой-то бизнеспроект и буду отстреливать всяких чмырей.
- Попытаюсь затянуть к себе в гости всех друзей-воинов - по одному, группами. Ну и еще - съезжу к себе на малую родину, посмотрю, что там и как...
- Проедусь по тем местам ,где погибли наши парни... и потом скажу "мы выстояли, парни, мы молодцы..."
- Помолюсь Богові... за військових, волонтерів, за тих, хто допомагав...
- Висплюся. Просто спокійно висплюся.
- Я просто поеду в Донецк... я там не была ни разу...
- Я поїду на могилу моєї бабці...
- ...я смогу приехать в Симферополь,проведав могилы родителей. Даже страшно представить их запустение за 4 года. Друзья-знакомые оказались ватниками предателями....
- Поеду туда, где похоронена мама.
- Поеду туда, где погибли ребята, которых я знала. Нажрусь вхлам.
- Буде багато творчості. Буде якийсь проект, в якому об'єднаються світлі й позитивні патріотично налаштовані люди. Й боротися з виродками ми будемо позитивом: типу гуртом засадити деревами берег, де їх вирублюють заради ділянки. А незгодних... Там вже буде творчість чоловіків)
- Почну готуватися до наступної (((
- Поїду з донькою по Україні, Крим, Донецьк, Луганськ... Дебальцеве, Амвросіївка, Ясинувата... Всі наші міста та села....
- Щоб у ФБ не було ні слова про політику тільки тести на QI
- И про пожрать... )
- Напьюсь. І потім поїду в Крим. А потім в Горлівку, туди, де народилася... і проїду по вже мирному Донбасу... і врешті-решт перестану жити війною...
- Буду вспоминать и мысленно благодарить погибших ребят, буду благодарить выживших и радоваться с ними. И... наконец, поеду домой, в Ялту. В украинскую Ялту...
- Розірву контракт.
- В Крым. Но сначала - в Гранитное. тянет туда почему-то.
- Я і далі піду у політику і ще більше бути пропагувати те, що роблю і думаю зараз!
- Дасть Бог, з тихою радістю з великим хвилюванням дочекаюся свого єдиного, коханого чоловіка. Буду всіх вітати по телефону, як в новорічну ніч, з перемогою. Помолюся за полеглих Героїв. І просто буду вчитися дивитися кінокомедії, сміятись, перестану дивитися новини, просто, не боячись з острахом за життя рідних хлопців, буду сміятись!
- Я дуже скучила за сестрою рідною - вона в Криму... А ще дві мої сестрички двоюрідні в Донецьку і в Маріуполі... Дуже хочу всіх зібрати вдома в селі... Ця війна не одну сім'ю розбила... А головне бажання - щоб чоловік зустрівся з мамою - вона живе в Криму, а він там... Він - в Крим нев'їзний ...пошвидше б мир уже!!!
- Вернётся вся моя семья, и мы поедем в Донецк, Крым... Не считая того, что поклонюсь до земли нашим Защитникам, и может, сбудется желание собраться всем, тем с кем познакомила война, после Победы за общим столом...
- Высплюсь - не сплю с 1 декабря 13...
- Пом’яну загиблих друзів та збрию бороду.
- Вернусь домой..
- Я розіб'ю всі російські могили.
- Це вже не треба. Вони своє отримали.
- Свечи поставлю тем, кто не дожил, за благополучие, разум и созидание на нашей земле нами всеми. И буду беречь жизнь и созидать ради детей, людей и жизни.
- Буду бігати по місту, запускати салюти, цілуватись з військовими і прощу всіх горе-активісів безмозглих.
- Видихну з полегшенням і зможу нарешті спокійно спати.
- Буду декілька місяців їздити до хлопців в гості, але вже не на фронт, а додому! А ще повезу родину на Донбас - на екскурсію (нас чекають солеві шахти Соледара і завод Шампанських вин)))
Флешмоб продолжается - запись перепостили уже десятки людей, а своё заветное желание - первое после войны - написали сотни. Что характерно для нашего народа - ненависти нет. Её и не будет - будет равнодушие и отстранённость по отношению к тем, кто превратил человеческие отношения в подлость и войну.
