46-річна Ольга Погребняк досі не вірить у своє щастя. Називає це не інакше, як дивом.
Жінка самотужки піднімає двох синів – 22-річного Олексія та семирічного Микиту. Влітку 2014-го старшого провела на війну. Вірніше, Олексій пішов сам. Потайки. Добровольцем. Коли жінка повернулася з роботи, на столі побачила лише записку.
Потім було кілька коротких дзвінків, де служить – Олексій не повідомляв. Взагалі не любив розповідати подробиць. А за кілька місяців жінка отримала похоронку.
- 25 серпня позаминулого року він востаннє телефонував, а 28 серпня повідомили, що сина Альоші в мене більше немає, витираючи сльози розповідає Ольга виданню«Депо.ua». - Звичайно, спочатку повірила офіційним паперам. Але потім, коли тіла не віддали, почала сумніватися.
Далі були довгі місяці поневірянь та пошуків, оббивання порогів високих кабінетів, «нишпорення» по різних сайтах. Ольга каже, що спеціально для цього навіть соцмережами навчилася користуватися. Материнське серце відмовлялося вірити, що сина нема.
- Якби не Микита, не знаю, чи дала б собі раду із цим безмежним горем, - зізнається Ольга. - Я йому про загибель Альоші розповіла, але не одразу, дуже переживала, як він сприйме.
Диво сталося у травні 2015-го. З невідомого номеру Ользі прийшла sms: «Мамо, я живий». Каже, хотілося плакати від радості, проте подумала, що це можуть бути шахраї, які повідомляють, що людина у полоні і потім тягнуть із жертви гроші.
Правоохоронці визначили, що повідомлення жінці прийшло з Донеччини, і додали, що, швидше за все, це шахраї, тому що Олексій загинув і його немає у списках полонених та зниклих безвісти.
П`ятого серпня, коли вже підходила річниця, як сина оголосили загиблим, Ользі наснився кущ калини: яскравий та великий. Калина символізує материнство і уособлює дім, батьків, все рідне. «Може, це якийсь знак від мого Альоші…?» – написала тоді Ольга на своїй сторінці у соцмережах.
А наступного дня Олексій повернувся! Виявилося, що він увесь цей час був у полоні, а те sms дійсно було від нього.
