"Підтримати"
Новини
Всі новини

Тетяна Малахова: "Можна зламати акаунт в інтернеті, але не можна зламати переконання"


5 грудня хтось хтось наполегливо намагався увійти у Фейсбук і здамати поштову скриньку поета-публіциста Тетяни Малахової. Це вже не вперше, а у Фейсбуці її регулярно "відправляють у бан" на 30 днів, блокуючи акаунт. Це говорить про те, що у тих, хто "за поребриком" читає її дописи, аж щелепи зводить від ненависті. Але Тетяна продовжує свою роботу, направлену на захист української мови, української державності і відмови від таких "братів", які у 93 відсотках схвалили те, що у вкрадених українських морських водах стріляли по українських моряках і готові стріляти у кожного з нас, розтоптавши усе те світле, що колись було між нашими народами.


Я в своїх дописах роблю акцент на трьох напрямках:
- ніякої дружби (пробачення і порозуміння) з Росією
- подальша відмова від російської мови і «русского мира»
- історична правда - як знищувалась мова, як перекручувались історичні події, як винищували українців, як висмоктували в Москву або вбивали наукову і творчу інтелігенцію, чим прищеплювали нам почуття меншовартості - «своїх талантів і розуму немає» - і ставили на щаблю «молодший брат».
Вірною дорогою йдемо і не зупиняємось!
Погодьтесь, питання мови сьогодні турбує кожного українця, адже ні для кого немає таємниці, що російська мова почувається в Україні як господарка.
Чого мені хочеться? Я хочу, щоб в дошкільних навчальних закладах працівники спілкувалися с дітьми державною мовою, щоб державною мовою навчалися діти в школах і студенти в вишах. Виключно державною. Щоб кожний на своєму робочому місці розмовляв державною. Хіба в інших країнах не так?
Інші мови, тобто мови нацменшинст, в тому числі і російська, в Україні матимуть широке поле для розвитку - вивчення рідної мови (але не навчання нею) факультативно, в недільних школах. Ніхто нікому не забороняє в побуті спілкуватися іншими мовами! Ніхто не забороняє шанувати свою культуру. Але не за рахунок, не на шкоду державній мові! Не замість неї!
Я не закликаю знищувати російськомовні книжки, як це робили російські окупанти в Криму з українськими підручниками. Я - за розвиток, захист і підтримку мови, україномовних ЗМІ, кіно тощо. Бо хочу, щоб українська мова як державна досягла того рівня, на якому стоять усі державні мови світу. Усі!
Я передбачаю, що знову мене спитають: «А как же Блок и Пушкин? Русским языком написано много хороших книг».
А що їм погрожує? Погодьтесь, у нас така велика російськомовна спадщина у вигляді книжок, що її вистачить на кілька поколінь, які побажають почитати на дозвіллі Бальмотна або Гумільова, «которые творили на русском».
У мене вдома стоїть шафа з російськомовними книжками, гідними моєї уваги. Це приблизно 50-60 книжок. Кілька полиць. Можливо, можна набрати ще полиць дві. Я впевнена, що більшість росіян навіть не чули про деяких авторів. Але захисники російської мови (і наші, і російські) волають, що ми знищуємо великий культурний пласт. Вони б так читали ті книжки, як волають про захист російської мови!
Так от, кладемо на терези сто чудових книжок, написаних російською мовою. А поруч кладемо карні справи ГУЛАГу, які також написані російською. Ні для кого немає таємниці, що через радянські табори пройшли 30 мільйонів людей. (дивіться вікіпедію) 30 мільйонів карних справ, кожна за обсягом як «Війна і мир» Толстого. 30 мільйонів опису допитів і катування. Мільйони наказів розстріляти без суду і слідства. Ці справи і накази написані російською, і їх не вмістять ніякі терези. Якщо ті аркуші скласти в ланцюжок, то можна кілька разів обгорнути по екватору Землю. Тож кивання на Пушкіна в умовах сучасної війни і зросійщення та вбивання української нації, яке тривало століттями, схоже на блюзнірство.
Навесні 2014 року російською мовою віддавався наказ окупувати Україну, вбивати і катувати українців…
Хіба доречні на тлі цих жахливих фактів страждання за російською мовою, «которой писали Блок и Пушкин»? Яким насправді нічого не погрожує. Крім дуже вузького кола читачів саме серед захисників «русского мира». Бо якось я не уявляю Моторолу з «Графом Нуліним» в руках. Адже він увійшов в історію з автоматом на плечі і вкраденою каблучкою в кишені, та ще й по лікті в крові.
Мова - наша зброя, наш захист, фундамент нашого майбутнього і держави.
***
Бридкий антихрист-режисер
Рятує мертву постанову
Про «дружбу націй» в СеРеСер
І пхне вперед російську мову.

Колючих дротів захисник
«Язык» і кулі щедро сіє
І репетує: «Где язык,
Там наша матушка-Россия».

Хтось каже: «Мова не на часі…»
Який же ще потрібен час?
Нам мало крові на Донбасі
І «шанувальників» ковбас?

Хтось пригадає Блока з Фетом
І Окуджавин цвіт лози.
… Навіщо класти нам поетів
І смерть разом на терези?

Навряд чи зараз Гумільова
Читає горлівський хлопчак,
Але воскресли знову й знову
Слова, що народив ГУЛАГ:

«Доносы», «пытки», «на подвал»,
«Расстрелы», «казни», «стукачи»...
Лінгвіст кровавий, канібал
Під «языком» несе мечі.

***
Звичайно, Блок з Толстим не винні.
Не винен Пушкін, Гончарова…
Але завжди в кривавій піні
Пливе вперед московське слово.

Воно живе у нас віками –
Посол імперії та змови .
Ми не помітили, як камінь
Потяг у прірву рідну мову.

Газетами, кіно, піснями
Її штовхали у провалля.
Нарешті ми прийшли до тями,
Та не йдемо із задзеркалля…

Хтось за російську буде биться:
«Я маю право, - скаже, - звичка!
І потім - ну яка різниця –
Індик, индейка чи індичка..»

Як шкода, що забули Трою
І роль, яку зіграв той кінь.
Для ворога язик – це зброя.
Він танком відкидає тінь!

І Фєт мріливий на балконі
Війни, звичайно, не хотів...
Але для хлопців у в полоні,
Це мова вбивць, «язык» катів!

Звичайно, Блок з Толстим не винні.
Не винен Пушкін, Гончарова…
Але завджи в кривавій піні
Пливе спочатку враже слово.

***
Я зрозуміла, де той код!
Де ті ключі від перемоги -
Коли усі, увесь народ
Впаде ЖИВИМ солдатам в ноги!

Коли відмовимось від свят,
Від феєрверків, від вина,
Коли для ВСІХ заб’є набат,
Бо це війна... Війна! Війна!

Розіб’ємо катів ущент
І зброєю нам стане СЛОВО.
Я бачу п’ятий елемент –
Це українська рідна мова!

Ми переможемо в цій битві,
Якщо - не зрадим мову діда.
Бо наша мова - це МОЛИТВА
Від сатани і від сусіда!

Коли співоча і журлива,
Із кожних вуст до хмар полине,
Тоді Господь і Мати –діва
Повірять в те, що ми країна...

Тепер я знаю, де той код…

***
Київське таксі… Музика-мутант
Нас ґвалтує «зоновським» фольклором.
«Мальчик молодой, младший лейтенант»
Вже, напевне, став давно майором.

«Мальчик молодой» віддає наказ,
Сидячи з бухлом на БТРі.
Десь везуть гроби, десь горить Донбас,
Київське таксі… «мальчики» в етері…

Тетяна Малахова

 


Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Twitter.

Ctrl
Enter
Если вы заметили ошибку в тексте
Выделите её и нажмите Ctrl+Enter
Также по теме
Показати ще новини