Сьогодні, 16 січня, відзначається День пам'яті "кіборгів" - захисників Донецького аеропорту. Українські захисники ДАПу вели бої за аеропорт, який став символом захисту України, 242 дня - з 26 травня 2014 року по 22 січня 2015 року.
Бої за Донецький аеропорт розпочалися 26 травня 2014 року, коли проросійські терористи і чеченські бойовики захопили будівлі аеропорту тоді ще мирного Донецька.
15 січня 2015 року розпочалася нова фаза оборони Донецького аеропорту. Терористи перед приїздом представників місії ОБСЄ обстрілювали новий термінал аеропорту і впритул підійшли до українських позиціях. Вони планували почати з нового терміналу обстрілювати міжнародну місію, щоб звинуватити в цьому українських військових, повідомляє Gazeta.ua.
У той день під час боїв за аеропорт загинули двоє українських військових. При штурмі аеропорту ворожої стороною, псковські десантники втратили понад 130 військових.
16 січня терористи відійшли в район Спартака і відновлювали свою боєздатність, отримували підкріплення. Опівночі бойовики обстріляли метеовежу з РСЗВ "Град" і після цього до самого ранку не відкривали вогонь.
Президент Петро Порошенко заявив, що "кіборги" зробили неможливе, і 15 січня "буде вписано золотими літерами в історію Збройних сил України". У той день загинули 2 "кіборга" і 11 отримали поранення.
Протягом ночі з 16 на 17 січня терористи обстрілювали аеропорт зі стрілецької зброї, мінометів і артилерії.
7 грудня 2017 року в прокат вийшов український фільм "Кіборги" - про захисників Донецького аеропорту. За три вікенди його подивилися майже 264 тис. глядачів. Фільм знімали в Києві і Чернігівській області. Бюджет картини становить 48 млн грн. Фільм "Кіборги" подадуть на кінопремію "Оскар" від України.
Командир взводу 90-го окремого аеромобільного батальйону імені Івана Зубкова, колишній "кіборг" 42-річний Олександр Берещук розповів про важливість повернення Донбасу до складу України. При цьому прокоментував оборону Донецького аеропорту, в якій сам брав участь в грудні 2014 року.
InfoKava публікує сьогодні два вірші, присвячені подвигу "кіборгів". Один з них був написаний безпосередньо в дні захисту аеропорту, в окупованому Донецьку. Кіборги були для проукраїнських донеччан символом боротьби за Батьківщину. Канонада в аеропорту звучала прямо в місті, адже Донецький аеропорт - практично поруч з центром міста: 4-5 кілометрів.
Вони були для тих, хто залишався в окупованому Донецьку, символом України, водорозділом між світлом і темрявою, захистом і надією людей...
Олександрина Кругленко
ПИСЬМО ИЗ ДОНЕЦКОГО АЭРОПОРТА
Пока я жив, поговори со мной.
Нет, не звони – опасно и не нужно.
Я так боюсь услышать голос твой
В момент, когда судьба над нами кружит.
Поговори со мной в рассветном сне,
В тиши вечерней и дождя шуршанье
Ты знай, твои слова придут ко мне,
Я их душой услышу в миг прощанья.
Здесь ад и мрак, здесь холод и война,
Но мы своей присяги не нарушим.
Земля родная с нами, и она
Нас защищает, согревая душу.
А эти, что вломились в дом ко мне,
В мою судьбу и сон спокойный сына, -
Как пыль и тлен, останутся на дне,
У них нет Родины, а с нами - Украина!
Земли убитой горестная дрожь
И чёрный взрыв в донецком небе чистом…
И кто они ни есть, да только всё ж -
Они враги, убийцы, террористы.
Земля Донбасса им не дорога –
Ворованный алмаз врагу в корону…
Но мы, на удивление врага,
Который месяц держим оборону.
И если вдруг моя прольётся кровь,
Душа моя живую плоть покинет, -
Я всем оставлю верность и любовь
К Донбассу и единой Украине.
…Разбитых стен защита и эскорт -
Стена огня от края и до края…
Опять из ГРАДв бьют в аэропорт.
Ну, мне пора. Прощай, моя родная.
16 октября 2014 г. Донецк.
Пульсує ту́га жилами, на шмаття рве аорту,
Сльозами болю й відчаю клекоче серця стук,
В снігу букет трояндами – бійцям аеропорту,
А в думах ритмом подиху шалених ГРАДів звук.
У небі, рванім кулями, відлуння свисту й тріску,
Туманом гніву лютого – в безодню полоса,
Під баштою нескорених – уламки обеліску,
І стеляться сніжинками в підніжжя небеса.
Тут все пропахло порохом, тут все полито кров’ю,
Вогнями честі й доблесті гартована тут сталь,
Тут атоми й молекули просякнуті любов’ю,
Тут сла́внем і молитвою оспівана печаль.
Колись сніги розвіються і стихне тиск аорти,
І суть нащадки вимолять з розстріляних грудей,
Та вічно нам лунатиме той спів з аеропорту,
Де чин творили Кіборги у образах Людей.
Вони постали каменем, як неприступна скеля,
На них залізом плавленим валились сотні тон,
Та їх кістки́ не тріснули – не витримала стеля,
Та дух їх не зламався – не витримав бетон!
16.01.2016р. – 20.01.2016р.
