Журналіст Олександр Білінський поговорив з шахтарем з Кіровського – це невелике містечко, контрольоване «ДНР». Його знайомий майже два роки поневірявся по різних містах України, а в березні 2016 року повернувся додому. Зателефонувало керівництво шахти – приїжджай, робота є.
Про це Білинський написав на своїй сторінці в Фейсбук
Він і поїхав. Як і до окупації, зараз працює на шахті «Комсомолець Донбасу», що входить в ДТЕК.
І ось яка ситуація з видобутком вугілля в цій частині Донбасу.
1) Майже всі представники шахтарських професій, які раніше виїхали з міста, повернулися. Вугілля видобувається і поставляється на Криворізьку і Зуєвську ТЕС. Зарплату отримують пристойну – переводять на карти Пумбу. Щоб зняти – їздять в найближчі українські міста або знімають в «ДНР».
2) Шахту «Прогрес» у Торезі націоналізували. Але треба розуміти, що таке націоналізація. Це на своїх місцях майже все керівництво залишилося, ті ж головні інженери, бригадири, просто основний потік контролюють люди, близькі до керівництва «ДНР». Якщо бути відвертим, так відбувалося і в роки Януковича – на кожному вугільному об'єднанні сидів свій зам по економіці, який контролював усі фінансові потоки і возив «доляху» Київ
3) І справжнє роздолля зараз на копанках.
Каже, що навесні минулого року в місто почали повертатися ті, хто раніше контролював видобуток вугілля на «дірках». Вони між собою поділили території, в Донецьку погодили частки, кому і скільки треба заносити – і вже майже рік всі працюють безпроблемно. На копанці платять 15-20 тисяч російських рублів в місяць.
"Думаю, не варто пояснювати, куди надходить вугілля і з націоналізованих шахт, і з копанок. Роттердам копачам, щоранку лазячим у величезну чорну діру і достающим вугілля в баддях або ванних на поверхню, тільки сниться" - підвів підсумок бесіди журналіст
