Історія розказана мені моїм другом (з його дозволу тег «моє»). Так вийшло, що мій друг є власником непоганого бізнесу, але нікому це не афішує (велік, майка, рюкзачок, треники — у цьому весь він). У школі, де навчається його донька, група батьків вирішила поміняти в класі парти.
До речі, вони були в нормальному стані, приблизно такі:
Але захотілося нові. Після обговорень батьки розділилися на дві нерівні групи: ті, хто міг скинутися, та 7 осіб відмовилися (банально немає зайвих грошей). Їх поставили перед фактом, що їх діти будуть сидіти за старими партами. Коли мій друг запропонував скинутися трохи побільше і придбати парти на всіх, то батьки покрутили пальцем біля скроні (типу «чому ми повинні за когось платити, немає грошей — нехай сидять за старими партами»).
У підсумку він взагалі відмовився скидатися. На його доводи, що це призведе до розколу класу на «бідних» і «багатих», його послали мало не відкритим текстом.
Настав день Х. клас завезли нові парти. Приблизно такі:
Чотири старі парти зігнали в один кут, там утворилося типу гетто з учнів-«жебраків». Мамусі сяяли. Коли мій друг запитав їх, чи не нагадує їм це сюжет з Нашої Раші про платного і безкоштовного пацієнта, отримав відповідь: «Ненуачо!? Можемо собі дозволити!»
Це тривало рівно 1 день. На наступний день прийшли в школу виявили на місці старих парт нові. Приблизно такі:
Плюс дитячі стільці. Приблизно такі:
Так ось. Зараз ці яжматері бігають і кричать, що це дискримінація, що їхніх дітей принижують і що все має бути однаково. Друг дивиться на них і сміється.
На запитання одного з татусів «Навіщо ти це зробив?», він відповів: «Вважай, що це був соціальний експеримент. І взагалі, ви ж самі хотіли, щоб у однієї частини дітей парти були краще, ніж у інших, от і вийшло по-вашому!»
Джерело
